Втрачений символ

Розділ 127

Надворі, за межами штаб-квартири ЦРУ в Ленґлі, дув холодний вітер. Нола Кей тремтіла, перетинаючи залитий місячним сяйвом внутрішній двір управління з фахівцем із безпеки Ріком Паррішом.

«Куди він мене веде?»

Слава Богу, кризу з масонським відео подолано, але Нола і досі почувалася неспокійно. Відредагований файл на комп’ю­тері директора ЦРУ залишався загадкою, що не давала їй спокою. Вони із Сато мали знову зустрітися на нараді вранці, і Нолі були потрібні факти. Зрештою вона зателефонувала Ріку Паррішу і наказала посприяти їй.

І тепер, ідучи слідком за Ріком до якогось невідомого місця за межами будинку, вона ніяк не могла викинути з пам’яті химерні фрази.

«Таємне місце під землею, де… десь у Вашинґтоні, округ Колумбія… координати… виявили давній портал, що вів до… застереження — піраміда містить небезпечні… розшифрувати цей викарбуваний символон, щоб розкрити…»

— Ми з тобою сходимось у тому, — сказав на ходу Рік, — що хакер, який запустив «павука» з цими ключовими словами, намагався роздобути інформацію про масонську піраміду.

«Начебто так», — подумки погодилася Нола.

— Однак виявилося, що цей хакер спіткнувся об той аспект масонської таємниці, якого він не очікував.

— Що ти маєш на увазі?

— Ноло, ти ж знаєш, що директор ЦРУ всіляко сприяє внутрішній дискусії на форумі для працівників управління, щоб ті ділилися своїми ідеями про різноманітні речі.

— Звісно, що знаю.

Форум для персоналу управління був надійним місцем, де можна побазікати в мережі на різні теми, а директор таким чином отримував щось типу зворотного зв’язку від своїх підлеглих.

— Ці директорські форуми розташовуються в його приватному розділі, однак для забезпечення доступу працівникам всіх рівнів допуску ці форуми розташовані поза межами секретного захисного екрана директора.

— На що ти натякаєш? — підозріливо спитала Нола, коли вони звернули за ріг біля управлінського кафетерію.

— Якщо коротко, то на це. — І Рік Парріш показав у темряву.

Нола поглянула поперед себе. Навпроти них, потойбіч майдану, виднілася масивна металева скульптура, що виблискувала в місячному сяйві.

В управлінні, яке вихвалялося тим, що мало у власності понад п’ятсот оригінальних мистецьких витворів, ця скульптура на ймення Криптос була, безперечно, найзнаменитішою. Криптос (грецькою це означає «прихований») був витвором американського митця Джеймса Сенборна і тут, у ЦРУ, став чимось на кшталт легенди.

Ця робота складалася з масивної S-подібної мідної панелі, поставленої на ребро як звивиста металева стіна. На її широкій поверхні було викарбувано близько двох тисяч літер, зведених у незбагненний код. І наче цієї загадковості було недостатньо, довкола зашифрованої звивистої стіни було ретельно розставлено численні скульптурні елементи: гранітні плити під химерними кутами, котушку компаса, магнітний залізняк і навіть повідомлення азбукою Морзе, у якому йшлося про «світлу па­м’ять» та «темні сили». Більшість прихильників вважали, що предмети були ключами для розгадки цієї скульптури.

Криптос — то було мистецтво, але водночас і загадка.

Намагання розкодувати цю загадку стало ідеєю фікс для шифрувальників як у самому ЦРУ, так і за його межами. Нарешті кілька років тому частину коду зламали, і це стало загальнонаціональною новиною номер один. Хоча велика частина коду Криптоса так і лишилася нерозгаданою, розшифровані фрагменти виявилися настільки химерними, що в результаті скульптура стала ще загадковішою. Там ішлося про потаємні підземні схованки, портали, що вели до давніх гробниць, про широту й довготу…

Нола й досі пам’ятала декотрі з розшифрованих фрагментів: Цю інформацію зібрали і передали під землю до невідомого місця… Воно було абсолютно непомітним… як таке могло статися… вони використали магнітне поле Землі, щоб…

Нола звертала мало уваги на цю скульптуру, і їй було байдуже, розшифрують її коли-небудь повністю чи ні. Однак зараз їй забажалося знати відповідь.

— А чому ти показуєш мені Криптос?

Парріш загадково усміхнувся і театральним жестом видобув зі своєї кишені складений аркуш паперу.

— Вуаля! Ось вам той загадковий відредагований документ, яким ви так переймалися. Я роздобув повний текст.

Нола аж підскочила.

— Ти запхав свого носа в засекречений директорський розділ?

— Ні. Саме на це я і натякав раніше. Ось поглянь. — І він подав їй теку.

Нола вхопила її і розкрила. Побачивши вгорі сторінки стандартну шапку ЦРУ, вона здивовано схилила голову.

Цей документ не був секретним. Він навіть не був документом обмеженого користування.

Дискусійна дошка персоналу: «Криптос»

Стиснуті дані накопичувального пристроюТема № 2456282,5

Нола побачила перед собою цілу низку коментарів, стиснутих в одну сторінку для ефективнішого зберігання.

— Твій документ із ключовими словами, — сказав Рік, — це пустопорожня балачка якихось шифрофанатів про Криптос.

Нола проглянула документ згори донизу і знайшла речення зі знайомим набором ключових слів.

Джиме, у цій скульптурі зашифровано, що його передали до потаємного місця під землею, де цю інформацію і сховали.

— Цей текст узято з внутрішньої директорської мережі, з форуму про Криптос, — пояснив Рік. — Форум тривав роками. Там фактично тисячі коментарів. І я не здивований тим, що в одному з них випадково виявилися всі ключові слова.

Хоча Марк і сказав, що напрямки широти й довготи у зашифрованому тексті показують на місце десь у Вашинґтоні, округ Колумбія, координати, якими він скористався, виявилися хибними на один градус — Криптос фактично вказує сам на себе.

Парріш підійшов до статуї та провів долонею по морю закодованих літер.

— Значну частину цього коду ще належить розшифрувати, і багато людей вважають, що цей текст насправді може стосуватися давніх масонських таємниць.

Тепер Нола пригадала теревені про зв’язок між масонами та Криптосом, але тоді вона воліла не звертати уваги на ідіотські, як їй здавалося, вигадки психів.

Зате тепер, придивившись до різноманітних предметів, розташованих на майдані довкола скульптури, вона здогадалася, що бачить перед собою розбитий на частини код — символон, такий самий, як і на масонській піраміді.

Дивно все це.

На якусь мить їй навіть здалося, що Криптос — це сучасна масонська піраміда, код, розбитий на численні фрагменти, виготовлені з різних матеріалів, і кожен із них відіграє свою роль.

— А тобі не здається, що Криптос та масонська піраміда якимось чином ховають ту саму таємницю?

— Хтозна! — Парріш кинув на Нолу пригнічений погляд. — Сумніваюся, що ми коли-небудь прочитаємо повний текст. Хіба що хтось переконає директора відімкнути сейф і крадькома піддивиться спосіб розшифрування.

Нола кивнула. Тепер вона пригадувала: коли встановлювали Криптос, його привезли разом із запечатаним конвертом, що містив повну розшифровку кодів скульптури. Цю запечатану розшифровку ввірили тодішньому директорові ЦРУ Вільяму Вебстеру, який замкнув її в сейфі свого офісу. Здогадно, там він досі й залишався, роками переходячи від директора до директора.

Якимось дивовижним чином думки Ноли про Вільяма Вебстера оживили її пам’ять, і вона пригадала ще одну порцію дешифрованого тексту Криптоса:

Він схований десь тут, неподалік.

Хто знає точне розташування?

Тільки В. В.

Хоча ніхто не знав, що саме сховано десь тут, неподалік, більшість вважали, що В. В. означало «Вільям Вебстер». Якось Нола чула навіть обережні висловлювання, що насправді В. В. стосувалося чоловіка на ім’я Вільям Вістон — теолога Королівського наукового товариства, хоча вона ніколи не завдавала собі клопоту замислюватися над цим.

А Рік знову заговорив:

— Мені байдуже до мистецтва та митців, але мушу визнати, що цей тип Сенборн — геній. Я бачив в Інтернеті його витвір «Проєктор “Кирилиця”». Він висвітлює літери з документів КДБ, з яких складаються слова для контролю свідомості. Моторошно.

Та Нола його не чула. Вона вдивлялася в аркуш, де щойно знайшла третю ключову фразу в іще одному коментарі.

Точно, увесь цей шматок слово в слово повторює щоденник якогось відомого археолога, де він розповідає про той момент, коли відкопав давній портал, який вів до гробниці Тутанхамона.

Нола знала, що археолог, про якого йшлося у форумі, насправді був відомим єгиптологом Говардом Картером. Наступний коментар називав його по імені.

Я щойно передивився в Інтернеті решту польових нотаток Картера. Схоже, що він знайшов глиняну табличку, яка застерігала, що Піраміда загрожує небезпечними наслідками всякому, хто потривожить спокій фараона. Це ж прокляття!

А нам начхати :)

Нола скривилася.

— Ріку, заради Бога, цей ідіот навіть у пірамідах не розбирається. Тутанхамона поховали не в піраміді. Його поховали в Долині Царів. Невже шифрувальники не дивляться канал «Дискавері»?

Парріш знизав плечима.

— Що вдієш — вузьколобі технарі.

Нарешті Нола побачила останню ключову фразу.

Хлопці, знаєте, я не прихильник теорій змови, але краще б Джим та Дейв розшифрували цей викарбуваний символон і розкрили його остаточну таємницю до кінця світу 2012 року. Чао.

— У всякому разі, — сказав Парріш, — мені здалося, що тобі було б цікаво дізнатися про форум, присвячений Криптосу, перш ніж звинувачувати директора ЦРУ у приховуванні секретної інформації про давню масонську легенду. Чомусь я не певен у тому, що такий могутній чоловік, як директор ЦРУ, стане займатися подібними речами.

Нола згадала про масонське відео та зображення впливових чоловіків, що беруть участь у химерних давніх ритуалах. «Цікаво, що б ти сказав, якби його подивився?»

Утім, вона знала: про що б там не йшлося в закодованому посланні Криптоса, але в ньому неодмінно будуть містичні мотиви. Вона знову поглянула на блискучий витвір мистецтва — тривимірний код, що мовчазно стояв у самісінькому центрі Центрального розвідувального управління країни, і їй стало цікаво, чи відкриє він коли-небудь свою таємницю.

Коли вони з Ріком поспішали назад, Нола не втрималася і посміхнулася.

Він схований десь тут, неподалік.