Втрачений символ

Розділ 50

У підвальному приміщенні штаб-квартири ЦРУ в Ленґлі, штат Вірджинія, цей самий масонський шифр із шістнадцяти символів яскраво світився на екрані комп’ютерного монітора. Нола Кей, старший аналітик відділу безпеки, сиділа з ним наодинці й уважно вивчала зображення, отримане десять хвилин тому електронною поштою від її начальниці, директора Інуе Сато.

«Це що — якийсь жарт?»

Звісно, Нола знала, що не жарт; директор Сато не мала почуття гумору, а події сьогоднішнього вечора аж ніяк не були схожими на жарт. Той допуск найвищого рівня, який Нола отримала для роботи у всевидячому відділі безпеки, відкрив їй очі на підводні владні течії. Але те, що вона побачила за останню добу, назавжди змінило її ставлення до таємниць, які плекали впливові можновладці.

— Слухаю, директоре, — сказала Нола, затиснувши телефон між плечем та вухом. — Ці символи і справді є масонським шифром. Однак відкритий початковий текст видається безглуздим. Це сітка з випадкових літер. — І вона ще раз поглянула на результат свого дешифрування.

— Він має щось означати, — наполягала Сато.

— Так, якщо цей текст має другий рівень шифрування, якого я, на жаль, не знаю.

— Є хоч якісь здогади? — спитала Сато.

— Це сіткова матриця, тож я можу перевірити звичним способом: шифр Віженера, решітки, каркаси і таке інше. Але я нічого не обіцяю, особливо якщо це — шифр зі своїм власним ключем.

— Робіть, що можете. І швидко. А як стосовно рентгенівського знімка?

Нола крутнулася у кріслі до іншого монітора, на якому вид­нілося стандартне рентгенівське зображення чиєїсь сумки. Сато вимагала інформації про маленьку пірамідку, що виявилася всередині кубоподібної коробки. Зазвичай предмет два дюйми зав­вишки не ставав питанням національної безпеки, певна річ, якщо він не зроблений зі збагаченого плутонію. А цей — не був. Хоча він зроблений із чогось не менш лячного та дивовижного.

— Аналіз густини предмета на зображенні дав однозначний результат, — повідомила Нола. — Дев’ятнадцять цілих і три десятих грама на кубічний сантиметр. Це — щире золото. Дуже й дуже цінне.

— Що ще?

— Та є дещо. Дослідження густини виявило ледь помітну нерівномірність на поверхні цієї золотої піраміди. Схоже, на ній вигравірувано якийсь текст.

— Справді? — У голосі Сато прозвучала надія. — І що ж там сказано?

— Наразі не можу сказати. Напис украй нерозбірливий. Я пробую посилити його через фільтри, але чіткість на рентгенівському зображенні поганкувата.

— Гаразд, продовжуйте роботу. Коли щось буде — зателефонуйте мені.

— Так, мем.

— До речі, Ноло, — у голосі директора з’явилися погрозливі нотки. — Те, про що ти дізналася протягом останньої доби, — зображення кам’яної піраміди та золотого горішнього каменя, — належить до найвищого грифа секретності. Тобі не дозволено консультуватися ні з ким. Ти підпорядковуєшся і доповідаєш безпосередньо мені. Я хочу, щоб ти це затя­мила.

— Звісно, мем.

— От і добре. Тримай мене в курсі. — І Сато вимкнула зв’язок.

Нола потерла очі й очманіло поглянула на екрани моніторів. Вона не спала вже півтори доби і дуже добре усвідомлювала, що їй не вдасться поспати, аж поки ця криза не добіжить свого кінця.

Яким би він не був.

А в капітолійському гостьовому центрі четверо вдягнених у чорне фахівців ЦРУ стояли перед входом до тунелю, спрагло вдивляючись у тьмяно освітлений прохід, наче зграя голодних собак, готових погнатися за здобиччю.

До них підійшла Сато, котра щойно закінчила розмову по телефону.

— Панове, — сказала вона, і досі тримаючи в руці ключ, що його дав Нуньєсу Архітектор, — ви зрозуміли ваше завдання?

— Так точно, — відповів лідер групи. — Маємо дві цілі: перша — гравірована кам’яна піраміда приблизно фут заввишки. Друга — менший, кубоподібний пакунок заввишки приблизно два дюйми. Обидва предмети востаннє бачили в дорожній сумці Роберта Ленґдона.

— Правильно, — підтвердила Сато. — Ці два предмети треба повернути швидко — і неушкодженими. Запитання є?

— Застосування сили?..

Плече Сато і досі пульсувало болем у тому місці, де Беламі лупонув її кісткою.

— Як я вже сказала, найважливіше — це повернути вказані предмети.

— Зрозуміло. — Четверо чоловіків повернулися й рушили в темряву тунелю.

Сато запалила цигарку і дивилася їм услід.