Втрачений символ

Розділ 86

А тим часом Малах, стоячи біля стола в лазуровому світлі підвальних ламп, продовжував приготування. Він працював, а його шлунок бурчав від голоду. Та Малах не звертав уваги. Дні, коли він був рабом примх своєї плоті, скінчилися.

Перетворення вимагає жертви.

Як і більшість духовно найрозвиненіших індивідів в історії людства, Малах став на свій шлях, здійснивши найшляхетнішу з тілесних пожертв. Кастрація була не такою болісною, як він очікував, і, як пізніше дізнався, досить поширеною процедурою. Щороку тисячі чоловіків зазнавали хірургічної кастрації — це називалося «орхіектомія» — через різні мотиви: від бажання змінити стать або для обмеження пристрасті до статевого життя і до глибоко вкорінених духовних переконань. Малахові ж причини були найвищого порядку. Подібно до міфологічного Аттіса, що кастрував сам себе, Малах знав, що здобуття безсмертя вимагало абсолютного розриву з мате­ріальним світом чоловіків та жінок.

«Гермафродит поєднує обидві статі».

У наші дні євнухів ігнорують та побоюються, хоча давні люди розуміли внутрішню силу трансмутаційної пожертви. Навіть перші християни чули, як сам Ісус вихваляв чесноти євнухів, про що йдеться в Євангелії від Матвія, розділ дев’ятнадцятий, вірш дванадцятий: «...і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить».

Пітер Соломон зробив тілесну пожертву, хоча однієї руки було замало для такої грандіозної схеми. Утім, під кінець ночі Соломон принесе більшу, набагато більшу тілесну жертву.

«Для того щоб створити, я мушу знищити».

Така природа полярності.

Звісно, Пітер Соломон заслуговував на ту долю, що чекала на нього сьогодні. Це буде доречний кінець. Колись, давним-давно, він відіграв визначну роль у життєвому шляху Малаха як простого смертного. Саме тому Пітер був обраний відіграти визначну роль у грандіозному перетворенні Малаха. Цей чоловік заслужив на той жах і біль, якого мав сьогодні зазнати. Пітер Соломон не був тим чоловіком, яким його вважали серед широкого загалу.

«Він пожертвував власним сином».

Колись Пітер Соломон поставив свого сина перед неймовірним вибором: багатство чи мудрість. «І Захарій зробив хибний вибір». Рішення, що його прийняв хлопець, було початком низки подій, які насамкінець втягнули його в глибини пекла. Він потрапив до тюрми Соганлик. І Захарій загинув у тій турецькій буцегарні. Цю історію знав увесь світ. Але світ не знав, що Пітер Соломон міг урятувати свого сина.

«Я там був, — подумав Малах. — І все чув».

Малах ніколи не забуде тієї ночі. Жорстоке рішення Соломона означало кінець для його сина, Зака, але цей кінець став початком, народженням Малаха.

«Декотрі мусять померти, щоб інші могли жити».

Світло над головою Малаха почало змінювати колір, і він збагнув, що вже пізня година. Закінчивши приготування, Малах пішов крутими сходами до будинку. Час повертатися до деяких справ у матеріальному світі.

Розділ 87

«Усе відкривається на тридцять третьому ступені, — думала Кетрін на бігу. — Я знаю, як трансформувати піраміду!» Усю ніч відповідь була в них перед очима.

Кетрін та Ленґдон, залишившись самі, кинулися через прибудову собору, орієнтуючись за знаком «Вихід у двір». І дійсно, як і сказав їм настоятель, вони невдовзі вискочили до великого огородженого двору.

Внутрішній двір собору являв собою усамітнений восьмикутний сад із постмодерністським фонтаном. Кетрін здивувалася, як шумно хлюпала в ньому вода — аж відлуння котилося! Та раптом вона збагнула — то шумів не фонтан.

— Гелікоптер! — скрикнула вона, і нічне небо над ними прорізав промінь яскравого світла. — Ховаймося під отой портик!

Сліпуче сяйво прожектора затопило сад саме тієї миті, коли Ленґдон та Кетрін добігли до протилежного боку двору і про­слизнули під готичну арку в тунель, що виводив на галявину за огорожею. Зігнувшись у тунелі, вони перечекали, поки гелікоптер пролетів над їхніми головами і заклав над собором широкий віраж.

— Бачу, Геловей не помилився щодо візитерів, — зауважила Кетрін, вражена проникливістю старого настоятеля. «Поганий зір компенсується чудовим слухом». А в її власних вухах тим часом ритмічно гупала, пульсуючи, кров.

— Сюди! — сказав Ленґдон і, схопивши сумку, рушив у тунель.

Настоятель Геловей дав їм один ключ і кілька чітких вказівок. Та, на жаль, коли вони дійшли до кінця тунелю, то побачили, що від пункту призначення їх відділяє широка відкрита галявина, залита світлом прожектора з гелікоптера, що гуркотів угорі.

— Ми не зможемо її перебігти, — сказала Кетрін.

— Стривай, ось поглянь. — І Ленґдон показав на чорну тінь, що виникла ліворуч на галявині. Вона з’явилася як аморфна пляма і швидко зростала, рухаючись у їхньому напрямку. Вона ставала дедалі чіткішою, рухалася дедалі швидше, розширювалася і насамкінець перетворилася на великий чорний прямокутник, увінчаний неймовірно високими шпилями.

— Фасад собору заступає світло прожектора, — сказав Ленґдон.

— Вони сідають перед входом!

Професор схопив Кетрін за руку.

— Тікаймо! Мерщій!

А в соборі настоятель Геловей відчув таку легкість ходи, якої не знав уже багато років. Він пройшов через велике середхрестя, неф і вийшов через притвор до парадних дверей.

Настоятель чув, що перед фасадом завис вертоліт, і уявив, як його прожектор світить крізь розеткове мозаїчне вікно, кидаючи яскраві кольори по усьому святилищу. Він пригадав той час, коли міг бачити кольори. Дивно, але темна порожнеча, у якій він тепер жив, допомогла йому зрозуміти багато речей. «Зараз я бачу ясніше, ніж будь-коли».

Геловея покликали до Бога ще в юності, і все своє життя він любив церкву так, як любив би її всякий інший священнослужитель. Подібно до тих своїх колег, які щиро присвятили свої життя служінню Богу, Геловей втомився. Він прожив життя, намагаючись достукатися до людських сердець крізь гармидер невігластва.

«І на що ж я сподівався?»

Від доби хрестових проходів і до інквізиції та американської політики ім’я Ісуса привласнювали всілякі спритники, роблячи його союзником у боротьбі за владу. З давніх часів невігласи завжди кричали найгучніше, скеровуючи наївні маси у потрібному напрямку і примушуючи йти, наче отара, за ними. Свої мирські бажання вони прикривали цитатами зі Святого Письма, яке по-справжньому не розуміли. Вони вихвалялися нетерпимістю як доказом твердості своїх переконань. І тепер, після багатьох століть, людство примудрилося остаточно втратити все те прекрасне, що було пов’язане з Ісусом.

Сьогодні зустріч із розою і хрестом дала йому велику надію і нагадала пророцтва з маніфестів розенкрейцерів, які він читав незчисленну кількість разів у минулому і чудово пам’ятав і донині.

Розділ перший: Єгова врятує людство, відкривши йому ті секрети, які раніше приберігав для обраних.

Розділ четвертий: Увесь світ стане подібний до єдиної книги, а всі суперечності між наукою й теологією будуть усунуті.

Розділ сьомий: Перед кінцем світу Бог створить могутній потік духовного світла, яке полегшить страждання людства.

Розділ восьмий: Перед тим як це одкровення стане можливим, людство мусить прокинутися від важкого сну, спричиненого отруйною чашею, наповненою фальшованим вином із теологічної лози.

Геловей знав, що Церква давним-давно збилася з істинного шляху, і все своє життя присвятив тому, щоб повернути її назад. І тепер він збагнув, що цей момент швидко наближався.

Морок найтемніший перед світанком.

Оперативник ЦРУ Тернер Сімкінс примостився у відкритих дверях гелікоптера UH-60 і, коли той приземлився на примерзлу траву, хутко зістрибнув униз. З’єднавшись із своїми людьми, він одразу ж махнув пілотові, щоб той злітав і спостерігав за всіма виходами.

«Ніхто з цієї будівлі не вийде».

«Вертушка» знову піднялася в нічне небо, а Сімкінс із підлеглими побіг сходами до парадного входу собору. Не встиг він вирішити, у які з шести дверей гепати, як одні з них рвучко розчинилися.

— Слухаю вас, — пролунав із напівтемряви спокійний голос.

Сімкінс насилу побачив зігнуту постать у священицькій рясі.

— Це ви — настоятель Колін Геловей?

— Так, це я, — відповів старий.

— Я шукаю Роберта Ленґдона. Ви його бачили?

Старий настоятель вийшов на світло і подивився повз Сімкінса лячними невидющими очима.

— Якби я його побачив, то це було б чудо.