Втрачений символ

Розділ 32

— Майже прийшли, — сказав Андерсон, ведучи Сато й Ленґдона, здавалося, нескінченним коридором, який проліг на всю довжину східної частини фундаменту Капітолію.

Ленґдона втішило, що долівка тут кахляна: до палких шанувальників пацюків професор не належав. Маленька група хутко рухалася вперед, і їхні кроки химерно й нерівномірно відлунювали в довгому коридорі. Обабіч були двері, деякі зачинені, де­які — трохи прочинені. Багато приміщень на цьому поверсі здавалися покинутими. Ленґдон помітив, що тепер їхні номери йшли у зворотному порядку й ось-ось мали добігти кінця.

SB4… SB3… SB2… SB1…

Вони пройшли повз непозначені двері, але Андерсон різко зупинився, коли номери на дверях знову пішли на зростання.

НВ1… НВ2…

— Вибачте, — сказав Андерсон. — Ми проскочили. Мені ще не доводилося заходити так глибоко.

Група повернулася на кілька ярдів до старих металевих дверей, котрі, як здогадався Ленґдон, розташовувалися в центральній точці коридору. То був меридіан, що розділяв сенатський підвал та підвал палати представників. Як виявилося, ці двері таки було позначено, але позначка вже так вицвіла, що ледь проглядалася.

SBB

— Ось і прийшли, — сказав Андерсон. — Ключі невдовзі принесуть.

Сато насупилася й поглянула на годинник.

Ленґдон придивився до позначки SBB і спитав Андерсона:

— А чому ця зона позначена як зона сенату, коли фактично розташована посередині?

Андерсон розгубився.

— Що ви маєте на увазі?

— Тут написано Ес-бі-бі, тобто починається на Ес, а не на Ейч.

Андерсон похитав головою.

— Ес в Ес-бі-бі означає не сенат. Воно…

— Шефе! — гукнув здалеку охоронець. Він підтюпцем підбіг до них лунким коридором і подав ключ. — Вибачте, сер, це зайняло трохи часу. Ми так і не знайшли основний ключ від Ес-бі-бі. Довелося взяти запасний із допоміжної скриньки.

— Немає основного ключа? — здивовано спитав Андерсон.

— Напевне, загубився, — відповів засапаний охоронець. — Уже цілу вічність ніхто не просив дозволу на доступ до цього приміщення.

Андерсон узяв ключ.

— Отже, ключа від Ес-бі-бі тринадцять немає?

— Вибачте, але наразі ми не можемо знайти ключі до жодної з кімнат в Ес-бі-бі. Зараз цим займається Макдональд. — Охоронець витяг радіо і заговорив: — Бобе? Я з шефом. Чи з’явилася додаткова інформація щодо ключа від Ес-бі-бі тринадцять?

Радіо затріщало, і в ньому почувся голос:

— Узагалі-то з’явилася. Хоча дивно все це. Щось я не бачу відповідних даних у комп’ютері, але в рукописному реєстрі зазначено, що всі складські кімнати в Ес-бі-бі було очищено та звільнено понад двадцять років тому. І тепер ці приміщення не використовують. — Охоронець зробив паузу. — Усі, окрім Ес-бі-бі тринадцять.

Андерсон вихопив радіо.

— Шеф на зв’язку. Що ви хочете цим сказати: усі, окрім Ес-­бі-бі тринадцять?

— Узагалі-то, сер, — відповів голос, — у мене тут є рукописна примітка, що позначає Ес-бі-бі тринадцять як «приватну зону». Ця примітка дуже давня, але її зробив і завірив сам Архітектор.

Ленґдон знав, що термін «Архітектор» означав не людину, яка колись спроєктувала Капітолій, а того, хто ним керував. За аналогією з кербудом, чоловік, призначений Архітектором Капітолію, відповідав за все, зокрема ремонт, реставрацію, безпеку, наймання персоналу та надання приміщень під офіси.

— Дивним є те, — вів далі голос у радіо, — що примітка, зроблена Архітектором, вказує, що цю «приватну зону» надано в користування Пітерові Соломону.

Ленґдон, Сато й Андерсон обмінялися спантеличеними поглядами.

— Смію припустити, сер, — додав голос у радіо, — що всі основні ключі до Ес-бі-бі, а також усі ключі до Ес-бі-бі трина­дцять — у містера Соломона.

Ленґдон вухам своїм не повірив. «Пітер має приватне приміщення в підвалі Капітолію?» Він знав, що в Пітера Соломона є секрети, але ця новина здивувала навіть його.

— Гаразд, — мовив Андерсон без ентузіазму в голосі. — Нам треба потрапити саме до Ес-бі-бі тринадцять, тож продовжуйте пошук дубліката.

— Слухаюсь, сер! Ми також працюємо над тим цифровим зоб­раженням, яке ви наказали…

— Дякую, — перервав його Андерсон, натискаючи на кнопку «розмова» і відсікаючи голос охоронця. — Наразі досить. Надішліть цей файл на «блекбері» пані Сато відразу ж, як знайдете.

— Зрозуміло, сер. — І рація замовкла.

Андерсон повернув її охоронцеві, що стояв перед ними.

Той витяг фотокопію плану будівлі і подав її начальнику.

— Сер, Ес-бі-бі позначено ось тут сірим, а іксом ми позначили кімнату Ес-бі-бі тринадцять, тож знайти її буде неважко. Це приміщення досить маленьке.

Андерсон подякував охоронцеві, парубок хутко пішов назад, а його начальник зосередив увагу на планові. Ленґдон теж подивився на папір і приголомшено став розглядати незчисленну кількість кімнаток, що утворювали химерний лабіринт у підвалі Капітолію Сполучених Штатів.

Андерсон якусь мить уважно придивлявся до креслення, потім кивнув і засунув папірець до кишені. Повернувшись до дверей з позначкою «SBB», він підняв ключ, але завагався, почуваючись неспокійно через те, що йому доведеться відмикати їх. Ленґдона теж гризли схожі лиховісні передчуття; він і гадки не мав, що було за цими дверима, але був певен: що б там Соломон не сховав, він хотів тримати це в таємниці. У великій таємниці.

Сато прокашлялася — і Андерсон зрозумів її наказ. Начальник охорони глибоко вдихнув, вставив ключ і спробував його повернути. Та ключ не піддався. Якусь мить Ленґдона гріла надія, що, може, це не той ключ. Однак із другої спроби замок відімкнувся, і Андерсон із чималим зусиллям прочинив двері.

Важкі двері скрипнули, розчинилися назовні — і в коридор війнуло сирим повітрям.

Ленґдон витріщався в темряву, але не побачив анічогісінько.

— Професоре, — мовив Андерсон, озирнувшись на Ленґдона, коли той безпорадно мацав по стіні, намагаючись знайти вимикач, — відповідаючи на ваше запитання, скажу, що Ес в Ес-бі-бі означає не «сенат». Воно означає початок слова sub, тобто під чимось.

— Під чимось? — здивувався Ленґдон.

Андерсон кивнув і клацнув вимикачем, що був одразу ж за дверима. Спалахнула одна-єдина лампочка. Вона освітила небезпечно круті сходи, що вели вниз, у непроглядну чорнильну темряву.

— SBB означає Sub-basement, тобто капітолійське підземелля.