Кульова блискавка

ГІРКИЙ ПРИСМАК МАРТІНІ

На ділі перша частина плану Бонда пішла коту під хвіст. Доміно Віталі телефоном повідомила, що нині невдалий день для огляду будинку. Її опікун та його друзі збираються зійти на берег. Так, а зустрітись увечері в казино цілком можливо. Вона вечерятиме на борту, а потім «Диско» підійде і стане на якір біля казино. Але як їй упізнати Бонда серед натовпу в казино — в неї препогана пам’ять на обличчя? Може, він хоч квітку встромить у петличку?

Джеймс, розсміявшись, пообіцяв, що так і зробить. А її він упізнає по чудових блакитних очах, бо забути їх неможливо. До них ідеально підійде блакитна фарба для волосся. І поклав слухавку, почувши стримане, дуже збуджувальне хихикання. Джеймс подумав, що йому захотілося конче побачити дівчину.

Переміщення судна внесло корективи у первісний план — тепер набагато простіше його оглянути: і пливти менше, і пірнати доведеться під прикриттям поліцейського причалу. А ще — без проблем обстежити місце попередньої стоянки. Але, якщо Ларго так запросто пересуває яхту, хіба може він залишити там бомби? Якщо вони на дні, то «Диско» має їх охороняти. Бонд залишив ці запитання без відповідей, принаймні до моменту огляду корпусу корабля.

Він замкнувся у номері й написав рапорт. Потім перечитав. Що поробиш — доводиться надсилати песимістичний сигнал шефу. Може, натякнути, яку версію розробляє? Зарано. Поки жодних фактів. Видавати бажане за дійсне тільки щоб догодити начальству — найнебезпечніший вчинок, який може здійснити аґент. Бонд легко міг уявити реакцію в штабі операції «Кульова блискавка» у Вайтхолі, де готові будуть вхопитися за соломинку, обережні слова М. «у нас є припущення, що ми натрапили на слід на Багамах. Поки що нічого конкретного, але цей аґент рідко помиляється. Звісно, ми все ретельно перевіримо і чекатимемо на додаткову інформацію». Далі підніметься хвиля: «М. на щось натрапив. Його аґент вважає, що вийшов на слід. Так, на Багамах. Треба повідомити прем’єр-міністра».

Бонд знизав плечима. А потім посипляться «нагальні» накази: «Проясніть ваш рапорт 1806», «Негайно надайте деталі», «Прем’єр вимагає повної інформації по рапорту 1806». І кінця-краю цьому потоку не буде. А Лейтер почне отримувати аналогічні накази з ЦРУ, і це місце перетвориться на дурдом. А потім у відповідь на свої жалюгідні потуги систематизувати плітки та домисли прийде якесь розлючене «Здивовані вашими безпідставними висновками», «Надалі обґрунтовуйте рапорти фактами» і, нарешті, завершальне ганебне: «Зважаючи на умоглядну природу вашого рапорту 1806 і наступних, усі — наголошую — подальші донесення мають бути спільними й за підписом представника ЦРУ».

Бонд витер спітніле чоло, відкрив валізу зі шифрувальним апаратом, зашифрував текст, перевірив ще раз і вирушив до поліцейського управління, де Лейтер сидів за клавіатурою, а піт струменів за комірець. Через десять хвилин він не витримав, зірвав навушники і простягнув їх Джеймсу. Витерши обличчя вже мокрою від поту хустиною, Лейтер проричав:

— Спочатку кляті плями на сонці, довелося перемкнутися на запасну частоту, — а там посадили якогось козла, — тож він мені на цілий роман надиктував, — сердито помахав аркушами, списаними шифрувальними групами. — Тепер мені цю байду тлумачити. Напевне, розрахунки з бухгалтерії, як дорого платникам податків обійдеться моя подорож на цей курорт... — Він сів за стіл і почав нашкварювати на машинці.

Бонд швидко відправив своє послання. Він так і бачив, як в одній із шумних кімнат на дев’ятому поверсі телетайп видруковує стрічку, її відносять до начальника зміни, а той з поміткою «особисто М. копії — у відділ «00 і Архів», передає його дівчині, яка з жовтими аркушами в папці поспішає коридором. Наприкінці донесення Джеймс запитав, чи є для нього нова інформація, і закінчив передачу. Залишивши Лейтера самого, пішов побалакати з комісаром.

Харлінг сидів за столом, знявши піджак, і щось диктував сержанту. Відпустивши підлеглого, посунув пачку сигарет до Бонда і сам запалив.

— Прогрес є? — насмішкувато поцікавився Харлінг.

Джеймс розповів про те, що звернення до архіву щодо Ларго та його пайщиків не дало жодних результатів, а також, як вони завітали з лічильником Гейгера до нього на корабель. Незважаючи на негативний результат, підозри залишаються — треба з’ясувати, скільки яхта бере пального, а також точне розміщення паливних баків. Комісар доброзичливо кивнув і, піднявши слухавку, попросив з’єднати із сержантом Молоні з берегової поліції. Потім прикрив слухавку долонею і пояснив: — Ми контролюємо усі заправлення. У бухті багато малих суден, човнів для глибоководної рибалки та інших. Є ймовірність пожежі, не дай боже. Нам треба знати, скільки у них на борту пального, а також місця стоянки, щоб у разі чого швидко розвести човни. — Комісар повернувся обличчям до телефона: — Сержант Молоні? — повторив запитання Бонда, вислухав відповідь, подякував і повісив слухавку. — Максимальне завантаження — п’ятсот галонів дизпалива. Саме стільки вони залили увечері другого червня. Ще на борту приблизно сорок галонів мастила та сто галонів питної води — усе в місткостях попереду моторного відділення. Це те, що ви бажали знати?

Така інформація суперечила балаканині Ларго про якісь поздовжні баки та необхідність дотримуватися розподілу баласту. Звісно, може, він хоче тримати у таємниці пошукове обладнання, але це зайвий доказ того, що на борту дещо приховують, а показова відкритість Ларго — лише для відводу очей. Тобто, може містер Ларго і шукач скарбів, але людина слизька, якій довіряти не можна. Бонд прийняв остаточне рішення — треба оглянути корпус яхти. Може, згадка Лейтера про «Ольтерру» нікуди не приведе, але хтозна?

Джеймс виклав обережну версію припущення комісару і розповів про місце стоянки «Диско Воланте» сьогоднішньої ночі. Крім того сказав, що він потребує абсолютно надійного помічника, який би асистував йому в підводній розвідці, а також відповідне спорядження.

Харлінг увічливо поцікавився, який у тому сенс, адже, хоча він і не спеціаліст з юридичних питань, такий огляд може означати вторгнення в приватне життя благонадійних громадян, які, до того ж, щедро смітять грошима. Ларго — фіґура популярна, і будь-який скандал, особливо за участю поліції, викличе несхвальний розголос у колонії.

— Цілком розумію вашу позицію, комісаре, але доведеться ризикнути, — твердо сказав Бонд. — Гадаю, що повноважень, які надав мені Держсекретар, достатньо. Якщо бажаєте, — Джеймс дав залп із гармат важкого калібру, — я отримаю у нього додаткове роз’яснення, або, якщо вважаєте за необхідне, можемо розбудити прем’єр-міністра.

Комісар похитав головою і посміхнувся.

— Навіщо стріляти з гармати по горобцях, командере? Звісно, я надам вам усе потрібне, моя справа — попередити про можливі наслідки. Впевнений, що у губернатора такі самі застереження. У нас тут невеличке товариство, і ми не звикли до радикальних наказів з Вайтхола. Однак якщо треба — то треба. У нас є все необхідне. В рятівному загоні берегової поліції — двадцять осіб. Це немало. Ви не уявляєте, як часто наші човни зазнають лиха на фарватері, саме там, де кидають якір круїзні кораблі. Доводиться рятувати. Я надам вам констебля Сантоса. Чудовий хлопець, уродженець Ельютери[98], де виграв усі можливі призи з плавання. Він принесе необхідне знаряддя. А тепер давайте детальніше...

У готелі Бонд прийняв душ, проковтнув подвійний бурбон і завалився у ліжко. Відчував страшенну втому — довгий переліт, спека та розуміння того, що він клеїть дурня перед комісаром, Лейтером і перед самим собою, не кажучи вже про небезпеку нічної вилазки, яка цілком може виявитися марною. Щоби зняти напруження, треба побути на самоті й поспати. Він заснув моментально, немов вимкнули світло, і йому приснилася Доміно, яку переслідувала акула зі сліпучо-білими зубами; потім акула раптом перетворилася на Ларго — той простягнув до нього свої величезні ручища, вони все наближалися й наближались, і ось-ось схопить за плече... але, як у кінці раунду, пролунав ґонґ... який усе бив та бив.

Бонд помацав рукою і зняв слухавку. Лейтер. Йому кортіло спробувати той мартіні з оливкою завбільшки як кулак. І взагалі, вже дев’ята вечора. Чим там Джеймс до дідька займається? Не може ширінку застебнути?

«Ананасовий» салон був оздоблений панелями з бамбука, дбайливо покритими лаком від термітів. Ковані підсвічники у формі ананасів на столах та стінах з недопалками товстих червоних свічок усередині робили приміщення затишним, ще трохи світла давали підсвічені акваріуми, вмуровані у стіни, та скляні люстри під стелею у формі рожевих морських зірок. Вінілові банкетки кольору слонової кістки, бармен та два офіціанти — в яскраво-червоних сатинових сорочках та чорних штанях, як у виконавців «каліпсо».

Бонд підсів до Лейтера за кутовий столик — обидва вдягнені у білі смокінги та вечірні штани. Джеймс додав костюмові шику, як і личить справжньому покупцеві нерухомості, й одягнув широкий винно-червоний камербанд. Лейтер розсміявся:

— Я ледь не начепив на шию золоту велосипедну цепуру, але вчасно схаменувся, пригадавши, що граю роль лише звичайного правника. Гадаю, ти мав би взяти на це завдання дівчину, а я поки постояв би осторонь, укладаючи шлюбні контракти та призначаючи аліменти. Офіціант!

Лейтер замовив два сухих мартіні й серйозно прорік:

— Дивися, що зараз буде...

Принесли мартіні. Лейтер узяв бокал і наказав офіціантові покликати бармена. Коли той з ображеним виглядом наблизився, Лейтер сказав:

— Друже мій, я замовляв мартіні, а не оливку в соусі, — й витягнув оливку виделкою для коктейлю. Бокал, який досі був на три чверті повним, спорожнів наполовину. Лейтер продовжив: — Зі мною цей фокус витівали, коли ти вживав тільки молоко. Основні правила вашої справи я опанував, коли ти вперше скуштував «кока-коли». У пляшці джину «Гордонс» — шістнадцять справжніх порцій, подвійних, інших я не визнаю. Додай по три унції води — їх стане майже двадцять дві. Візьми стопарик з товстим дном та банку здоровецьких оливок — і вистачить на двадцять вісім порцій. Пляшка джину в крамниці коштує два долари, а гуртом — долар шістдесят. Ви продаєте порцію мартіні за вісімдесят центів, подвійну — за долар шістдесят. Виходить порція — за ціною пляшки. А з двадцяти восьми порціями у пляшці в тебе залишається двадцять шість. Тобто чистий навар на одній пляшці — двадцять один долар. Гаразд, віднімемо долар за банку оливок і краплю вермуту — в кишені залишається двадцятка. А чи не забагато, друже мій? Якщо не полінуюсь і занесу цей бокальчик до керівництва, а потім — до ради з туризму, в тебе, друже мій, будуть великі неприємності. Тож будь гарним хлопчиком і зроби нам два мартіні без оливок та поріж тонкими скибками окремо лимончик. Залишимося найкращими друзями, ОК?

На обличчі бармена відобразилася вся гама емоцій — від обурення до поваги, а під кінець він зовсім знітився, визнавши провину. Вражений, але зберігаючи рештки професійної гордості, клацнув офіціантові пальцями, наказуючи забрати бокали.

— Слухаю, сер, — видавив із себе бармен. — Як скажете. У нас тут великі додаткові витрати, та й рідко хто з клієнтів скаржиться.

— Ми не якісь лохи зелені, — заперечив Лейтер. — Гарний бармен має відрізняти справжнього любителя випити від приблуди, який прагне лише змалюватись у твоєму розкішному барі.

— Слухаюся, сер, — бармен велично, як уміють лише негри, пішов геть.

— Феліксе, ти часом не помилився з цифрами? — спитав Бонд. — Я завжди знав, що клієнта в таких закладах добряче обдирають, але думав, що піднімають ціни відсотків на сто, а не на чотириста чи п’ятсот.

— Юначе, шори впали з моїх очей ще тоді, коли я звільнився з державної служби і подався до Пінкерто-нів. Ніщо не зрівняється з оманою, що буяє в готелях та ресторанах. Для них будь-яка людина у смокінгу, котра на свою голову заблукала до їхнього закладу до сьомої вечора, — дійна корова. До речі, те саме справедливо і щодо решти споживчого бізнесу, навіть якщо клієнт і не в смокінгу. Іноді я просто стриматися не можу, коли мені тулять якесь лайно і деруть три шкури. Узяти хоча б наш так званий ланч. Шість-сім баксів та ще п’ятнадцять центів зверху за якесь «обслуговування». Мало того — хлопець ошивається і в очі заглядає, поки не даси йому кляті п’ятдесят центів чайових за те, що він ту блювотину на ліфті прикотив. Чорт! — Лейтер скуйовдив лапищем свою солом’яну шевелюру. — Давай змінимо тему, а то я лусну від злості.

Принесли напої. Цього разу — чудові. Лейтер угомонився і повторив замовлення.

— Краще позлимося на що-небудь інше, — він хмикнув. — Я злюся на те, що повернувся на держслужбу й одразу ж почав тринькати гроші платників податків на якусь муру. Послухай, Джеймсе, — в голосі Лейтера почулися вибачливі нотки, — я не кажу, що наша операція висмоктана з пальця, ні, ситуація до біса напружена, але дратує те, що ми мали би бігти попереду, а натомість оббиваємо груші на пляжах, тимчасом як інші лізуть у самісіньке пекло — туди, де справжнє протистояння або хоча б його видимість. Чесно кажучи, я відчував себе повним ідіотом з тим шпигунським лічильником Гейгера на яхті. — Він пильно подивився в очі друга. — Тобі не здається, що пора подорослішати? Тобто, під час війни це нормально. А в мирний час виглядає по-дитячому.

Бонд із сумнівом похитав головою:

— Я розумію, до чого ти ведеш, Феліксе. Може, це через те, що ми в Англії почуваємо себе не так безпечно, як ви в Америці. Для нас війна триває — то Берлін, то Кіпр, то Кенія, то Суец. Я вже не кажу про СМЕРШ, який нам вічно палиці в колеса встромляє. То там, то тут завжди щось відбувається. А тепер — іще ця справа. Можливо, я й справді сприймаю її надто серйозно, але носом чую — щось тут нечисто. Я перевірив, скільки пального бере яхта, і Ларго точно збрехав нам, — Джеймс розказав про візит до комісаріату. — Вночі перевіримо. Не забувай, що в нас у запасі лишилось якихось сімдесят годин... Якщо сьогодні щось знайду, пропоную завтра взяти маленький літак й оглянути довколишні води. «Віндікатор» — надто великий літак, щоби сховати його навіть під водою. Ліцензія у тебе ще дійсна?

— Дійсна, дійсна, — Лейтер махнув рукою. — Звісно, я полечу з тобою, куди подінусь. Якщо щось знайдемо, може, наступне повідомлення виглядатиме не таким ідіотським.

Ось, значить, що насправді зіпсувало йому настрій!

— А що там було? — спитав Бонд.

Лейтер узяв коктейль і замислився.

— На мій погляд, це чистої води позерство з боку бундючних генералів у Пентагоні. Але по-справжньому мене обурив циркуляр для усіх наших агентів, задіяних в операції, в якому йдеться, що армія, флот й авіація у разі чого готові надати повну підтримку ЦРУ. Тільки вдумайся! — Лейтер зиркнув на Бонда. — Яке марнотратство технічних та людських ресурсів! Війська приведені в бойову готовність у всьому світі. Знаєш, які ударні сили вони вділили одному мені? — Лейтер зловісно по-мефістофельськи реготнув. — Пів ескадрильї «Супер Сейбрів»[99] з Пенсаколи, а також, друже мій, — Лейтер поплескав Бонда по плечу й підняв палець, — «Манта»! Наш найсучасніший підводний човен! Як тобі? — Джеймс посміхнувся такій палкості друга, і Лейтер продовжив уже стерпніше. — Треба зазначити, що виглядає це цілком логічно — ті «сейбри» все одно перебувають на чергуванні, відстежуючи субмарини. Вони оснащені глибинними бомбами. «Сейбри» завжди напоготові. А «Манта» саме вийшла на тренувальне патрулювання в наших водах — може, готується до походу під Південним полюсом, хтозна; а може, вивчають її техніко-тактичні характеристики. Але при тому вся ця армада вартістю мільйони доларів надана у розпорядження лейтенантові Лейтеру зі штабом у номері 201 готелю «Роял Багаміен». Круто?

Бонд знизав плечима.

— Здається, ваш президент сприймає цю справу серйозніше, ніж його агент у Нассау. Напевне, наші начальники штабів на іншому боці Атлантики також підняли особовий склад. Не думаю, що нам завадить допомога армії у разі, якщо мішенню номер один стане казино в Нассау. До речі, а які цілі в ЦРУ вважають імовірними? Що в цій частині світу підходить під об’єкти, зазначені в листі СПЕКТРу? Бо у нас тут тільки об’єднана ракетна база в містечку Нортвест-Кей на східному кінці Ґранд Багами. Це приблизно за сто п’ятдесят миль на північ звідси. Думаю, у вас тут також є об’єкти вартістю сто мільйонів.

— Найімовірнішими мішенями в нас можуть стати мис Канаверал, база ВМФ у Пенсаколі, а якщо події розгортатимуться лише в цьому районі, — Маямі, як ціль номер два або, з меншою ймовірністю, Тампа. СПЕКТР використав формулювання «власність, що належить одній із західних держав». Як на мене, то йдеться про військовий об’єкт — наприклад, уранові копальні в Конґо. Але ракетна база також належить до цього списку. Якщо сприймати загрозу серйозно, я би поставив на мис Канаверал або на вашу базу на Ґранд Багамі. Єдине, чого не можу второпати, так це: якщо у них справді ті бомби, як вони збираються доставити їх до цілі й там підірвати?

— Підводний човен здатний наблизитися до берега і покласти бомбу на дно через торпедний люк. Або хоча б той же вітрильний човен. Якщо вони забрали запали з літака, то підірвати бомбу не становитиме проблеми — треба прилаштувати детонатор у потрібному місці між тротилом та плутонієм, викрутити з носової частини головний підривник ударної дії і замінити його на годинниковий. Коли бомба вибухне, вони будуть далеко, — Бонд помовчав і додав: — Звісно, потрібний експерт, який знає, де свердлити, а ось доставка не буде проблемою, наприклад, для яхти Ларго. Можна вночі зганяти на Ґранд Багаму, а до світанку повернутися на якірну стоянку напроти «Пальміри». — Він посміхнувся. — Бачиш, куди я хилю? Усе збігається.

— Маячня! — відрізав Лейтер. — Тобі краще вигадати щось пікантніше, якщо бажаєш мене збадьорити. Гаразд, давай забиратися звідси. Перехопимо яєчні з беконом в якій-небудь забігайлівці на Бей-стріт. Нам це обійдеться доларів у двадцять плюс податок, але та «Манта», либонь, спалює пального більше за один повний поворот гвинта. Потім навідаємося до казино, подивимося, хто там грає у блекджек з Ларго — містер Фукс[100] чи синьйор Понтекорво[101].