Кульова блискавка

СМАК ЖІНКИ

На зворотному шляху до Нассау Бонд попросив Лейтера описати коло над «Пальмірою» і подивитися, чи на місці «Диско». Яхта стояла там само, де вчора. З єдиною відмінністю — може, це нічого й не значило — її утримував лише носовий якір. На борту — жодного руху. Бонд іще раз оцінив чудові обводи та елеґантні лінії корпусу судна, що відбивались у воді. Яхта виглядала крихкою та уразливою.

— Джеймсе, подивись-но на пляж! — збуджено мовив Лейтер. — Бачиш елінг біля затоки? І дві колії, що ведуть з води аж до його дверей? Виглядає дивно. Вони глибокі. Цікаво, що тягнули?

Бонд навів бінокль. Колії йшли паралельно. І насправді — щось важке, дуже важке притягнули з моря на елінг чи навпаки. Але ж це неможливо, просто неможливо!

— Феліксе, жени швидше на базу, — напружено мовив він, а коли літак заклав крутий віраж у бік аеродрому, додав: — Чорт забирай, якщо я знаю, що саме зробило ці колії, але якщо це те, про що думаю, то їх мали швиденько позамітати.

— Люди часто-густо помиляються, — резонно зауважив Лейтер. — Треба перетрусити це кубло згори донизу. Мали вчинити так раніше. Гадаю, я прийму запрошення містера Ларго і навідаюся сюди від імені мого поважного клієнта — містера Рокфеллера Бонда.

Вони приземлилися на Віндзорському аеродромі о першій дня. Останні пів години диспетчерська служба робила відчайдушні спроби зв’язатися з ними по радіо. Вони мали надати пояснення комендантові аеродрому, але провидіння розпорядилося так, що на поле під’їхав ад’ютант губернатора, який пояснив, що губернатор надає цим джентльменам карт-бланш на будь-які дії, а також вручив товстий конверт з повідомленнями для обох агентів.

Обидва послання починалися з очікуваного прочухана за пропущений сеанс зв’язку й вимагали новин («І вони їх отримають», — прокоментував Лейтер на задньому сидінні комфортабельного «хамбер-снайпа»[128]на шляху до Нассау), та повідомляли, що прибуття підводного човна очікують о п’ятій вечора. Інтерпол та італійська поліція підтвердили, що Джузеппе Петаччі насправді є братом Домінетти Віталі, а все, що вона розказала про себе, — правда. Ті ж джерела повідомляли, що Еміліо Ларго — особа підозріла і, можливо, є шахраєм вищого ґатунку, хоча формально має чисте досьє. Походження його статків невідоме, але вони надбані точно за межами Італії. За яхту «Диско Воланте» сплачено швейцарськими франками. Виробник підтвердив наявність підводного відсіку, електричної лебідки для запуску невеличкого підводного апарата та висадки аквалангістів. У технічному завданні, що надав Ларго, така модифікація обґрунтовувалась необхідністю підводних досліджень.

Запити стосовно компаньйонів Ларго нічого не дали, за винятком одного, — усі відомості про біографічні дані та професійну діяльність кожного з них не більше ніж шестирічної давнини, і це означає, найімовірніше, що їхні особи були сфабриковані, а вони теоретично можуть бути членами СПЕКТРу, якщо, звісно, така організація взагалі існує. Щодо Котце, то чотири тижні тому він залишив Швейцарію й відбув у невідомому напрямку. Востаннє цього чоловіка бачили на борту рейсу «Пан-Америкен».

Незважаючи на викладене, центр операції «Кульова блискавка» не визнає докази проти Ларго істотними, допоки справа не поповниться беззаперечними фактами, і продовжує міжнародний пошук, у якому районові Багамських островів надано пріоритет найвищого рівня. Зважаючи на це, а також враховуючи фактор часу, військовий аташе Великої Британії у Вашингтоні бригадний генерал Фейрчайлд (кавалер ордена Лазні[129] та ордена «За видатні заслуги»[130]) разом із секретарем комітету начальників штабів контрадміралом США у відставці Карлсоном прибувають сьогодні о сьомій вечора президентським літаком «Боїнг-707 Колумбіна» для спільного командування операцією. Від Бонда та Лейтера очікують повної взаємодії з керівництвом операції, а до прибуття згаданих осіб — щогодинний вихід на радіозв’язок з Лондоном та копія звіту до Вашингтона за підписами обох агентів.

Бонд із Лейтером мовчки перезирнулися. Нарешті Лейтер мовив:

— Думаю, Джеймсе, ми проіґноруємо останню частину наказу, а все інше — візьмемо до відома. Ми вже пропустили чотири години, і мене не тішить можливість просидіти до кінця дня у кімнаті зв’язку. В нас багато справ. Ось як зробимо: я осмілюся коротко викласти останні новини і додам, що перериваю зв’язок через крайню необхідність. А тоді прогуляємося до «Пальміри» від твого імені, дотримуючись первісної легенди. Ретельно обдивимось елінг. Гаразд? А тоді о п’ятій зустрінемо «Манту» й підготуємося до перехоплення «Диско», тільки-но яхта рушить з місця. Щодо генералів у президентському літаку, то нехай вони до завтрашнього ранку розпишуть в Урядовому домі «пульку». Сьогодні важлива ніч, і нічого марнувати її на всілякі дурниці, типу «тільки після вас». Що скажеш?

Бонд замислився. Машина їхала околицею Нассау повз халупчини, що тіснилися за розкішними фасадами будинків уздовж узбережжя. За своє життя він не виконав багато наказів, але в даному випадку йшлося про непокору наказам прем’єр-міністра Великої Британії та президента Сполучених Штатів — двох наймогутніших лідерів світу. Однак події і насправді розвивалися дуже швидко. До того ж саме М. відрядив його сюди і, правильно він діятиме чи ні, М. завжди прикриє, навіть якщо йтиметься про його власну кар’єру.

— Я згодний, Феліксе, — відповів Бонд. — Якщо у нас буде «Манта», ми й самі впораємося. Головне — з’ясувати, коли бомби піднімуть на борт «Диско». Є у мене ідея... Звісно, шкода засмучувати Доміно, але спробую її переконати. Висади мене біля готелю, і займуся цим. Зустрінемося тут о пів на п’яту. Зателефоную Харлінгу — може, є новини про «Диско», а також попрошу його повідомити тобі, якщо розпочнеться якийсь рух. Стосовно літака все зрозуміло? Гаразд. Особистий жетон Петаччі поки залишу в себе. Побачимося.

У холі готелю Бонд ледь стримався, щоб не побігти. Разом із ключами портьє на рецепції передав йому телефонограму. Він прочитав її у ліфті. В записці від Доміно було: «Зателефонуйте мені якнайшвидше».

У номері Бонд одразу ж замовив клубний сандвіч[131]та подвійний бурбон із льодом, а тоді зателефонував комісарові. «Диско» на світанку пришвартувалася біля нафтоналивного причалу і повністю заправила баки. Потім перейшла до якірної стоянки напроти «Пальміри». Пів години тому, точніше, о пів на другу, з яхти спустили гідролітак, який із Ларго та пілотом на борту вилетів у східному напрямку. Тільки-но почувши цю новину від дозорних, комісар умить зателефонував до Віндзорського аеродрому, щоб відстежити по радару літак, але той летів дуже низько, на висоті трьохсот футів, і вони швидко загубили його серед островів приблизно за п’ятдесят миль на південний схід. Новин більше не було, лише портові служби попередили про американську атомну субмарину з дружнім візитом. Це все, а чи поталанило щось дізнатися Бонду?

Джеймс ухильно відповів, що зарано робити висновки, але відчуває, що операція набирає обертів і просить, що дозорні відразу ж повідомили про повернення гідролітака на яхту. Він також просить комісара передати цю інформацію Феліксові Лейтеру, який, напевне, уже перебуває в кімнаті зв’язку. Чи може він надати Бонду якусь машину, щоби хоч трохи розв’язати руки? Так, «ленд-ровер» підійде. Будь-що на чотирьох колесах.

Бонд зателефонував Доміно до «Пальміри». Почувши його голос, дівчина пожвавішала:

— Джеймсе, де ви пропадали увесь ранок? — вона вперше назвала його по імені. — Я хотіла запропонувати поплавати після обіду, бо ввечері мені треба на яхту. Еміліо сказав, що сьогодні вночі ми вирушаємо за скарбами. Як мило з його боку — взяти мене! Але це — страшенна таємниця, нікому не розповідайте, будь ласка. Він не каже, коли ми повернемося, може, опісля підемо до Маямі. Я просто подумала... — дівчина затнулася й після недовгого вагання продовжила: — Я подумала, що коли ми повернемося, ви, можливо, вже поїдете, а ми так мало бачились. І вчора ви раптово пішли з вечірки...

— У мене страшенно розболілася голова. Думаю, переборщив із сонцем. Спекотна днинка була! Я не хотів іти. І я з радістю поплаваю з вами. Де саме?

Доміно надала детальні інструкції. За милю від «Пальміри» є чудовий пляж. До нього веде бокова дорога, там будиночок під солом’яним дахом — не можна не помітити. Пляж там кращий, аніж на «Пальмірі», пірнати цікавіше, та й людей менше. Він належить шведському мільйонерові, але його тепер нема. Коли Бонд зможе туди доїхати? За пів години буде чудово. Вони матимуть більше часу. Попірнати.

Принесли замовлений бурбон і сандвіч. Бонд їв, дивився в стіну й думав про дівчину — мрійливо, але з печаллю, розуміючи, наскільки круто зміниться її життя сьогодні увечері. На нього чекала важка розмова, хоча все могло скластися зовсім інакше. Він пригадав, як уперше зустрів її — в солом’яному капелюсі, насунутому на самий ніс, блідо-блакитні стрічки розвівались, як обоє мчали Бей-стріт. Чорт забирай...

Джеймс загорнув плавки в рушник, одягнув шорти і темно-синю бавовняну сорочку фірми «Сі Айленд», перекинув через плече лейтерівський лічильник Гейгера й поглянув на себе у дзеркало — звичайний турист з фотокамерою. Перевірив, чи на місці особистий жетон, і вийшов з номера.

Незважаючи на м’які подушки «ленд-ровера», поточена вибоїнами дорога вздовж узбережжя витрясла з нього всю душу, не кажучи про палюче післяобіднє сонце, що нещадно шкварило. Поки Бонд нарешті віднайшов піщану стежку, що тягнулася під казуарини, і припаркував автівку на краєчку пляжу, він бажав лише одного — кинутись у море і залишитися там навіки. Пляжна роздягальня — бамбукова хатинка у стилі Робінзона Крузо, укрита пальмовим листям, — складалася з двох кімнат із табличками «Її» та «Його». В «Її» відділенні жужмом лежав одяг, стояла пара білих сандалів. Бонд перевдягнувся і вийшов під палюче сонце.

Маленький пляж із сліпучо-білим піском вигинався півмісяцем між скелями, що видавались у море. Дівчини не було видно. Дно різко понижувалось, і зеленуватий колір води змінювався на синій. Зробивши кілька кроків мілиною, Бонд пірнув крізь шар теплої, як кров, води до прохолодної глибини. Він затримався настільки, наскільки вистачило дихання, блаженно відчуваючи, як прохолода остуджує шкіру. Потім виринув і лінивим кролем поплив у море, сподіваючись зустріти дівчину біля скель. Проте Доміно і далі не було видно, й через десять хвилин Джеймс повернувся на берег, вибрав ділянку з твердим піском і ліг на живіт, поклавши голову на руки.

Кілька хвилин по тому якийсь рух змусив розплющити очі. По гладі тихої бухти до нього наближався ланцюжок бульбочок. Коли ті перетнули межу між темними та прозорими водами, зміг розгледіти жовтий циліндр акваланга та блиск від скла маски зі стіжком чорного волосся позаду. Дівчина лягла на мілині, піднялася на лікті й зірвала маску.

— Годі лежати та мріяти! — гукнула вона сердито. — Ходіть уже рятувати мене.

Бонд підвівся і зробив кілька кроків.

— Плавати самій з аквалангом небезпечно. А що сталося? Вами поласувала акула?

— Облиште глузувати. Я наступила на морського їжака, і тепер вам доведеться якось витягувати голки. Спочатку зніміть цей чортів акваланг, я і без нього на ногу ступити не можу, — Доміно розстебнула пряжку на поясі. — Тепер знімайте.

Знявши балон, Джеймс відніс його під тінь дерев. А коли повернувся, Доміно сиділа, роздивляючись підошву правої ноги.

— Дві голки. Буде непросто.

Бонд присів поруч. Дві крапки — одна біля одної — чорніли під подушечкою стопи. Він встав і простягнув руку.

— Нам краще відійти у тінь. Це займе деякий час. Не наступайте на ногу, щоб не загнати їх далі. Я вас понесу.

Доміно розсміялась:

— О, мій герою! Гаразд, тільки не упустіть, — вона простягнула руки. Бонд схилився, одну руку пропустив під її коліна, іншу — під пахви. Дівчина обняла його за шию. Джеймс легко підняв її, трохи постояв у воді по щиколотку, дивлячись на повернуте до нього обличчя. Її сяючі очі казали «так». Бонд схилив голову й міцно поцілував дівчину в розкриті жагучі губи.

Вона відповіла на поцілунок, потім повільно відсторонилась і, переводячи дух, мовила:

— Нечесно отримувати нагороду наперед.

— То був тільки задаток, — Джеймс міцніше обійняв дівчину, пройшов у тінь казуаринів і бережно опустив її на м’який пісок. Вона підклала руки під голову, щоб пісок не потрапив у непокірливе волосся; очі були напівприкриті довгими чорними віями.

Обтягнутий купальником трикутний пагорбок та горді груди, що здіймалися в тугих чашечках, притягували погляд. Джеймс із зусиллям опанував себе і хрипло мовив:

— Поверніться.

Вона повернулася. Ставши на коліна, Бонд узяв її праву ступню. В руці вона виглядала тендітною та ніжною, як спіймане пташеня. Струсивши піщинки, Джеймс розігнув пальці ноги. Рожеві подушечки пальців виглядали як пелюстки невідомої квітки. Міцно тримаючи ступню, він нахилився і, приклавши губи до зламаних чорних остюків, почав смоктати. За мить відчув у роті маленький шматок голки і виплюнув його.

— Так ми весь день уб’ємо лише на одну ногу. Треба натиснути сильніше. Потерпите?

Дівчина напружилася, готуючись до болю.

— Потерплю, — відгукнулася.

Бонд закусив подушечку довкола чорних крапок — ніжно, наскільки можна, й почав смоктати сильніше. Нога здригнулася. Джеймс перевів дух, виплюнувши дрібні уламки. Шкіра, де він впився у стопу зубами, побіліла, а на місці двох чорних крапок проступили крапельки крові. Він злизав їх — під ними майже не залишилося чорних крапок.

— Уперше в житті пробую жінку на смак. Доволі смачно.

Доміно нетерпляче заворушилась, але промовчала.

Бонд міг лише здогадатися, наскільки сильним буде біль.

— Чудово тримаєтеся, Доміно, — підбадьорливо мовив і ніжно поцілував її стопу, а тоді знову взявся до справи.

За кілька хвилин, виплюнувши останні дробинки, сказав, що все гаразд і ніжно опустив ногу дівчини.

— Тепер важливо, щоб до рани не потрапив пісок. Давайте віднесу вас до роздягальні — там взуєте сандалі.

Доміно перевернулася. В очах стояли сльози від болю. Вони витерла їх долонею і мовила, серйозно дивлячись на Бонда:

— До речі, ви — перший чоловік, який змусив мене плакати, — і простягнула руки, повністю віддаючись на його розсуд.

Бонд нахилися й підхопив дівчину. Цього разу він не поцілував її, а поніс до дверей хатинки. Яку вибрати — «Його» чи «Її»? Вибрав «Його», заніс у кабінку, зірвав з гачка сорочку та шорти, кинув на підлогу й обережно поклав дівчину на цю подобу підстилки. Доміно не розімкнула рук з його шиї, коли він розстебнув єдиний ґудзик на її бюстгальтері та зняв шлейки. Потім стягнув із себе плавки й відкинув убік.