Кульова блискавка

ПОВІЛЬНО І ДУЖЕ НІЖНО

«Диско», як чорна торпеда, мчала по фіолетовій гладі моря, залишаючи за кормою пінистий слід. У величезній капітанській каюті панувала тиша, тільки приглушено муркотіли двигуни та дзенькали бокали в комоді. На всяк випадок штормові заслінки на ілюмінаторах опустили, тож єдиним джерелом світла був сигнальний ліхтар під стелею. Його тьмяне червоне світло падало на обличчя двадцяти людей за довгим столом, а їхні червоно-чорні силуети, спотворені внаслідок легкого погойдування ліхтаря, надавали примарній сцені вигляду таємного зібрання мешканців пекла.

Сидячи на чолі столу, Ларго, обличчя якого, незважаючи на те, що працював кондиціонер, блищало від поту, розпочав доповідати.

— Маю повідомити присутнім про надзвичайну подію. Пів години тому Номер 17 зустрів на колодязній палубі міс Віталі. Вона крутила в руках фотоапарат. Коли Номер 17 наблизився та підняла камеру, вдаючи, що робить знімок «Пальміри», хоча кришку з об’єктива не зняла. Сімнадцятий запідозрив лихе і доповів мені. Я спустився вниз та відвів міс Віталі в її каюту. Дівчина пручалася, що не могло не викликати у мене підозри. Довелось удатися до жорстких заходів. Я уважно оглянув фотоапарат... — Ларго помовчав, тоді продовжив: — ... який виявився фальшивим. Усередині був схований лічильник Гейгера, який показував природний фон 500 мілірентген. Я привів міс Віталі до тями і вимагав пояснень, але вона відмовилася. Згодом змушу її заговорити, але треба було відчалювати, тож я знов оглушив її і прив’язав до ліжка. Тепер зібрав вас, щоб доповісти про цю пригоду, а також повідомити, що довів її до відома Другого.

Ларго замовк. Присутні за столом почали невдоволено перешіптуватися. Номер 14 — один з німців — процідив крізь зуби:

— І як відреагував Другий?

— Звелів продовжувати операцію. Сказав, що агенти в усьому світі ходять з лічильниками Гейгера. Якась гаряча голова в Нассау — найімовірніше, з поліції — розпорядилася перевірити на предмет радіації всі судна у гавані. Напевне, міс Віталі підкупили, щоби вона пронесла на борт лічильник Гейгера. Номер Другий також зазначив, що тільки-но ми доставимо бомбу до цілі, хвилюватися нема чого. Наш радист прослуховує канали зв’язку між Нассау і материком — жодної активності не помічено. Якби ми були під підозрою, потік повідомлень із Лондона й Вашингтона значно пожвавішав би. Отже, ми продовжуємо операцію і як тільки закладемо бомбу, скинемо свинцеву оболонку за борт. Разом із міс Віталі.

— Але спершу з неї треба витягнути усю інформацію, — наполягав Номер 14. — Бажано переконатися, що після операції за нами не потягнеться слід.

— Я допитаю її відразу після наради. На мою думку, тут не обійшлося без тих двох — Бонда та іншого, Ларкіна, які піднімалися до нас на борт учора. Ймовірно, вони секретні агенти. У того Ларкіна була в руках камера. Я не придивлявся, але вона дуже схожа на ту, що я забрав у міс Віталі. Я мав поводитись обережніше з тими чоловіками, але їхнє прохання виглядало переконливо. Після повернення до Нассау завтра вранці сповістимо поліцію, що міс Віталі випала за борт і потонула, деталі я опрацюю. Звісно, почнеться розслідування, справа марудна, але не більше. Наші свідчення, впевнений, визнають неспростовними. Думаю, як додаткове алібі треба пред’явити монети. Що скажете, Номер П’ятий, рівень ерозії монет задовільний?

— Стан монет прийнятний, — розважливо відповів П’ятий — фізик Котце. — Вони пройдуть поверхову перевірку. Ми покажемо автентичні дублони і реали початку сімнадцятого сторіччя, а золото та срібло майже не реагує на морську воду. До того ж я трохи обробив їх кислотою. Мусимо передати монети коронеру і задекларувати як знайдений скарб. Тільки експерт зможе визначити невідповідність. Не думаю, що нас питатимуть стосовно місцезнаходження скарбу. А якщо запитають, скажемо, що знайшли його на глибині, наприклад, десяти сажнів біля не відзначеного на карті рифу. Я не бачу, яким чином можна поставити під сумнів нашу версію. Біля рифів часто трапляються глибокі провали, і міс Віталі, в якої виникли проблеми з аквалангом, цілком імовірно, загубилася на глибокому шельфі, де ехолот показав відмітку сто сажнів. Ми умовляли її, як могли, залишитися на борту, але вона досвідчений плавець, та й романтика переважила, — П’ятий розвів руками. — Такі нещасні випадки не рідкість і трапляються щороку. Звісно, ми відразу ж організували пошук, але нам зашкодили акули. Довелося перервати експедицію і повернутися до Нассау, щоби сповістити про трагічний випадок.

Номер П’ятий рішуче труснув головою.

— Не бачу причин для тривоги, але я — за суворий допит, — Котце повернувся в бік Ларго. — Маю деякі знання з електрики, які можна застосувати на допиті. Чи можу запропонувати свої послуги? — ввічливо запитав фізик.

Відповідь Ларго була не менш ввічлива. З боку здавалося, що йдеться про лікування морської хвороби.

— Дякую, але я володію засобами переконання, котрі показали свою дієвість у минулому. Проте запевняю, що звернуся до вас, якщо випадок виявиться складним, — Ларго окинув поглядом багряні обличчя присутніх за столом. — А тепер стисло обговоримо деталі завершального етапу. — Він поглянув на годинник. — Дванадцята ночі. Місяць світитиме дві години — з третьої до п’ятої ранку. Після п’ятої почнеться світанок. Таким чином, безпосередньо на операцію у нас буде не більше двох годин. Ми наблизимося до західних островів з півдня, що цілком відповідає традиційним морським шляхам, і навіть якщо наше подальше просування до цілі помітять радари ракетної бази, військові вважатимуть, що яхта трохи відхилилася від курсу. Рівно о третій станемо на якір, і звідти до місця закладки — пів милі. Як і було домовлено, п’ятнадцять плавців утворять клин зі санчатами з ракетою по центру. За будь-яких умов порядок порушувати не можна, а блакитний ліхтар у мене на спині має бути надійним орієнтиром. Той, хто загубиться, нехай повертається на корабель. З цим усе зрозуміло?

По хвилі Ларго продовжив:

— Головне завдання ескорту — пильнувати за акулами й баракудами. Ще раз нагадаю, що радіус дії ваших рушниць не перевищує двадцяти футів, і цілити рибі треба в голову або у хребет одразу за головою. Стрілець має попередити сусіда, щоб той у разі необхідності підтримав вогнем. Однак і одного пострілу має вистачити, адже отрута кураре, як нас запевнили, стійка до води. Головне — не забути зняти захисний ковпачок з наконечника стріли, — Ларго рішуче вдарив долонею об стіл. — Вибачте, що повторююся. Ми багато тренувалися в аналогічних умовах, і я впевнений, що все пройде гладко. Проте ніхто не знає, з чим конкретно доведеться зіткнутися під водою, тому після зборів усім видадуть таблетки декседрину[134] — він підвищить чутливість нервової системи, підбадьорить, а також надасть організму додаткової витривалості. Маємо бути готовими до будь-яких несподіванок. Питання?

Кілька місяців тому, під час підготовчого періоду в Парижі, Блофельд попереджав Ларго про те, що неприємності, якщо такі стануться, слід очікувати насамперед з боку двох росіян, колишніх смершівців — Номерів 10 та 11. «Змова в них у крові, — сказав тоді Блофельд. — А пліч-о-пліч із змовою крокує підозра. Ці двоє завжди будуть сумніватися, а чи не роблять їх такими собі цапами-відбувайлами — доручаючи найризикованішу роботу, щоб за першої ж нагоди здати поліції, вбити або поцупити їхню частку. Вони радо настукають на своїх колег, а також завжди матимуть застереження щодо нібито вже погоджених планів. За найочевиднішим планом і єдиним можливим рішенням росіяни схильні бачити мотиви, про які їх не попередили. Треба постійно переконувати, що від них нічого не приховують, але коли підозри розвіяні, вони виконають будь-який наказ ретельно і не зважаючи на загрозу власному життю. Такі люди, не кажучи про їхні особисті здібності, можуть бути вельми корисними. Але не забувайте: якщо вони спробують посіяти в команді зерна розбрату та недовіри, ви мусите діяти швидко й безжалісно. Не можна допустити поширення вірусу непокори та невірності. Внутрішні чвари спроможні зруйнувати організацію краще, ніж наймогутніший ворог».

Слово узяв Номер 10 — відомий свого часу бойовик СМЕРШу на прізвище Стрелік, який сидів за два крісла від Ларго, ліворуч. Він звернувся до присутніх:

— Товариші, я розмірковую над інформацію, яку нам виклав Номер Перший, і не можу не відзначити, як тонко продумана операція. Усе йде, як по маслу, і нас запевняють, що другу бомбу не доведеться підривати. Я отримав деякі відомості про ці острови і, наприклад, довідався з «Путівника по Багамах для яхтсменів», що за кілька миль від нашої першої цілі є великий готель, а також містечко. За моїми оцінками, від вибуху першої бомби мають загинути приблизно дві тисячі осіб. У моїй країні такі втрати серед населення вважали б незначними, порівняно з руйнуванням важливої ракетної бази. Думаю, що на Заході інакше підходять до цінності людського життя, і загроза нових жертв змусить уряди прийняти наші умови й, таким чином, урятуватися від другої бомби.

— Кажу це тому, товариші, — голос Десятого — досі безбарвний та монотонний, набув жвавості, — що в наступні двадцять чотири години наша праця увінчається успіхом і ми отримаємо велику нагороду. І тут, товариші, — червоно-чорні тіні перетворили його криву посмішку на зловісну, — коли до величезних грошей зовсім близько, в голову починають приходити нікчемні думки. (Ларго засунув руку в кишеню піджака і зняв із запобіжника маленький «кольт-25».) Я, виконуючи обов’язок перед своїм земляком — Номером 11 та усіма членами нашої команди, маю поділитися цими сумними думками і наперед прошу вибачення, якщо мої підозри виявляться необґрунтованими.

Запала напружена тиша. Усі присутні мали досвід конспіративної роботи або були оперативниками — і відразу відчули присмак бунту. Що знав Десятий, чого не знали вони? Що він збирається розповісти? Кожен мав прийняти рішення, на який бік стати, коли джина випустять із пляшки. Ларго, витягнувши руку з кишені, тримав пістолет біля стегна.

— Дуже скоро настане момент, — продовжив Десятий, цупко вдивляючись ув обличчя спільників, щоб оцінити їхню реакцію, — коли п’ятнадцять із нас, залишивши шістьох на борту, опиняться там, — він махнув рукою в бік моря, — у відкритому морі, в темряві, та ще за пів години ходу від корабля. Що завадить, товариші, — він хитро посміхнувся, — тим, хто залишиться на борту, підняти якір і кинути нас напризволяще? — Столом пробіг гомін, але Десятий підняв руку. — Звісно, я, як і ви, товариші, вважаю такий варіант безглуздим, але ми з вами усі одного поля ягоди і розуміємо, наскільки небезпечними навіть найдружнішим стосункам є великі гроші. Отже, коли п’ятнадцять із нас залишать корабель, як збільшиться частка інших, котрі завжди зможуть розказати Другому про велику битву з акулами, що ми програли?

— То що ви пропонуєте, Номер 10? — тихо запитав Ларго.

Уперше за час бесіди Десятий поглянув направо. Виразу обличчя Ларго він не бачив, тому звернувся до червоно-чорної плями.

— Я наполягаю, — мовив упевненим тоном, — на необхідності залишити на борту одного члена команди від кожної трійці — як запоруку дотримання інтересів усіх національних груп. Розумію, що це зменшить групу плавців до десяти осіб, але ті, хто вийде у море, зроблять це з більшим ентузіазмом та спокійним серцем.

— На вашу пропозицію, Номер Десять, — увічливим безбарвним голосом мовив Ларго, — у мене є коротка та проста відповідь. Червоне світло на мить зблиснуло на металевому стволі, який у його великій руці виглядав як продовження пальця, і три постріли — один за одним — пролунали настільки швидко, що злилися в один. Кулі влучили в обличчя росіянина, той скинув угору руки, долонями вперед, немов намагаючись їх упіймати, потім навалився на край столу і, ламаючи крісло на тріски, упав на підлогу.

Ларго підняв ствол пістолета, з насолодою вдихнув запах гару і поводив під носом дулом, наче воно випромінювало вишуканий аромат парфумів. У тиші, що запанувала за столом, він пильно обдивився обличчя присутніх і нарешті тихо мовив:

— Нараду закінчено. Прошу всіх повернутися до кают для остаточної перевірки обладнання. Напої та їжу зможете замовити в буфеті. Охочі також зможуть отримати алкоголь в обмежених дозах. Про покійного Номера 10 подбають члени екіпажу. Усі вільні.

Залишившись сам, Ларго підвівся, розім’яв ноги, потягнувся і хижо позіхнув. Потім підійшов до комода, відчинив шухляду, витягнув коробку зі сигарами «Корона», вибрав одну та з огидою запалив. Узяв закритий ґумовий короб із льодом і рушив до каюти Доміно Віталі.

Увійшовши, замкнув за собою двері. У каюті під стелею горів такий самий червоний сигнальний ліхтар. Під ним, на двоспальному ліжку, розтягнена, немов морська зірка, лежала дівчина, прив’язана за щиколотки й зап’ястя до чотирьох кутів металевого каркаса під матрацом. Ларго поставив короб на комод і поклав сигару на краєчок так, щоби тліючий кінчик не пошкодив лак.

Доміно спостерігала за ним, її очі в напівтемряві виблискували червоними вогниками.

— Люба моя, — сказав Ларго, — я отримував задоволення від твого тіла, величезне задоволення. У відповідь, якщо не скажеш, хто передав тобі лічильник, буду змушений завдати твоєму тілу величезного болю. За допомогою цих двох простих інструментів, — він узяв сигару і подув на кінчик так, щоб вона зажевріла, — це — для спеки, а лід — для охолодження. Якщо правильно чергувати, а я це вмію, то зміна температури відбивається на мовному апараті, тож ти, тільки-но припиниш кричати, заговориш, причому лише правду. Отже, що вибереш?

Дівчина заговорила, її голос бринів од ненависті:

— Ти вбив мого брата, а тепер збираєшся вбити і мене. Що ж, спробуй. Ти вже не жилець. Коли настане розплата, а я сподіваюся, це станеться скоро, благатиму Господа, щоб ти страждав у мільйон разів сильніше, ніж ми з братом.

Ларго хриплувато коротко реготнув та підійшов до краю ліжка.

— Добре, люба, подивимося, що можна з тобою зробити... повільно і дуже ніжно.

Ще раз схилившись, він засунув пальці за ліфовий виріз її сорочки і повільно, але потужно розірвав до самого низу. Скинувши на підлогу шмаття, оголив розкішне тіло. Стоячи, Ларго задумливо розглядав дівчину, потім зітхнув, підійшов до комода, взяв сигару та короб з льодом і, повернувшись до койки, зручніше влаштувався на її краєчку.

Він глибоко затягнувся сигарою, струсив попіл на підлогу й нахилився вперед.