Кульова блискавка

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

У командному пункті «Манти» було тихо. Командер Педерсен, який стояв позаду оператора ехолота, час од часу повертав голову і давав роз’яснення Бонду з Лейтером, котрим як почесним гостям поставили розкладні стільці подалі від навіґаційних приладів, прикритих так, щоб їхні покази могли читати лише члени екіпажу. Троє офіцерів сиділи уряд, немов пілоти авіалайнера, в алюмінієвих кріслах, обтягнутих червоною шкірою, відповідаючи за кормові й носові стерна висоти та стерна повороту. Капітан підійшов до гостей і з посмішкою оголосив:

— Глибина — тридцять сажнів, найближча мілина — за милю на захід, тож попереду — чистий курс аж до Ґранд Багами. Ідемо непогано. Якщо витримаємо швидкість, дійдемо туди за чотири години, тобто за годину до світанку. Не бажаєте перекусити і трохи поспати? Далі на радарі будуть лише острови Беррі. А ось як пройдемо їх — почнемо пильнувати, чи не знявся з якоря і не рушив паралельним курсом один із тих дрібних островів. Якщо побачимо на екрані — це «Диско», й тоді негайно занурюємося. Почуєте сигнал тривоги — можете ще трохи поспати. Нічого не станеться, допоки ми не вийдемо на дистанцію атаки. Тоді доведеться ще раз усе добре зважити, — капітан рушив до сходів. — Давайте покажу, де в нас тут усе. Бережіть голову. В цій частині корабля стеля невисока.

Бонд із Лейтером пройшли за капітаном до їдальні — просторої зали, пофарбованої в пастельні рожеві й салатові кольори, і зайняли місця у голові столу подалі від інших офіцерів та матросів, які зацікавлено розглядали цивільних.

— У нас тут трохи інакше, ніж на старих бойових кораблях, — капітан махнув рукою на стіни. — Там усе фарбували сіреньким. Ви не повірите, скільки яйце-голових було задіяно у проектуванні таких човнів, як наш. Захід вимушений, бо треба підтримувати на відповідному рівні психічний стан екіпажу при зануренні на місяць чи більше. Мозкоправи стверджують, що не можна фарбувати все одним кольором, мають бути контрасти, інакше у людей розвивається депресія. Цей зал ми використовуємо як кінотеатр, для ігор та для купи усього іншого — розважаємо як можемо вільну від вахти зміну. Ви помітили, що тут нема запахів ані з кухні, ані з машинного відділення — по всьому кораблю стоять фільтри. — Підійшов офіціант з меню. — Я візьму запечену шинку по-вірджинськи з гострою підливкою, яблучний пиріг з морозивом і каву-глясе. — Педерсен, повернувшись до Бонда, пояснив: — Дивна річ — як вирушаємо в похід, прокидається дикий апетит. Самі знаєте, капітан ненавидить не море, а сушу.

Бонд замовив яйця-пашот із житнім хлібом і каву. Він радів тому, як капітан вів бесіду, бо сам апетиту не мав. Його гризла тривога, яка могла розвіятися тільки тоді, коли вони підхоплять «Диско» на екранах радарів і настане пора переходити до активних дій. А ще страшенно переживав за дівчину. Чи не забагато він їй розказав? Може вона його зрадити? А якщо її викрили? Чи жива вона взагалі? — Бонд осушив склянку крижаної води і вислухав, як на підводному човні дистилюють морську воду і роблять лід.

Урешті-решт Джеймсу набридло слухати безтурботну балаканину капітана.

— Вибачте, що перебиваю, капітане, але мені конче необхідно прояснити ситуацію. Якими будуть наші дії, якщо ми не помилилися з курсом «Диско» і наздоженемо яхту біля Ґранд Багами? Які наші подальші кроки? Звісно, я маю власні варіанти, але що ви думаєте — беремо на абордаж чи просто підриваємо здалеку?

Педерсен не міг стримати здивування.

— Залишу рішення на ваш розсуд. Морський департамент однозначно розпорядився, щоб я виконував ваші накази. Вважайте мене своїм шофером. Розкажіть, якою бачите ситуацію, а я виконаю наказ, якщо тільки він не загрожуватиме човну. Тобто, не загрожуватиме надмірно, — уточнив із посмішкою. — У разі потреби, і про це Морський департамент висловився однозначно, безпека корабля також буде віддана вам на розсуд. Як я казав нагорі в командному пункті, я отримав відповідь на наш запит з ухвалою запропонованого комплексу заходів. Цей дозвіл розв’язує вам руки. Чекаю на ваші пропозиції.

Принесли вечерю. Бонд подлубав виделкою страву і відсунув її убік. Запаливши сигарету, глянув на Лейтера.

— Не знаю, Феліксе, якої ти думки, але ситуація о четвертій ранку виглядатиме для мене таким чином. Звісно, якщо наше припущення, що «Диско» вирушило у північному напрямку до ракетної бази на Ґранд-Багамі по мілкій воді під прикриттям островів Беррі, виявиться правильним. Якщо так, то, ретельно вивчивши карти, я насмілюся припустити, що вони спробують закласти бомбу якомога ближче до цілі, а для цього їм доведеться стати на якір за милю від берега, де глибина десять сажнів, і пів милі тягнути бомбу по дну. Там, на глибині приблизно дванадцять футів, виставлять годинниковий механізм і заберуться геть. На місці Ларго я би вчинив саме так. Тоді на світанку вони замішаються серед інших кораблів у щільному морському трафіку Вест-Енда. Яхта з’явиться на радарах бази, але підозр не викличе, бо це пожвавлений морський шлях.

Припустимо, бомбу закладуть за дванадцять годин до закінчення терміну, тоді у Ларго буде донесхочу часу, щоб повернутися до Нассау або забратися вдвічі далі. Але я би поставив на те, що він повернеться до Нассау, аби підтвердити версію про підводні скарби та дочекатися чергових наказів СПЕКТРа, — Бонд зробив паузу, намагаючись не дивитися Лейтеру в очі. — Звісно, якщо він не вимучив інформацію з дівчини.

— Чорт, не вірю, що дівчина забалакає, — заспокійливо заперечив Лейтер. — Вона — міцний горішок. А якщо й заговорить, йому досить скинути її за борт з каменем на шиї, а властям наплести, що під час підводних пошуків дівчину підвів акваланг чи ще щось. У Нассау він повернеться обов’язково. Його легенда не менш міцна, ніж сейфи Дж. П. Моргана[135].

У розмову втрутився капітан Педерсен:

— Якщо відкинути домисли і повернутися до деталей операції, то як, на вашу думку, вони доставлять бомбу з борту до цілі? Ви праві — до берега ближче не підійти, інакше неприємностей з морською охороною бази не уникнути. Наскільки мені відомо, у них є сторожовий катер, щоб відганяти рибалок та відпочивальників під час навчальних стрільб.

Саме для цього на «Диско» і призначений підводний відсік, — упевнено відповів Бонд. — Можливо, у них є якийсь підводний візок та електрична торпеда, щоб його тягнути. Вони завантажать бомбу на візок, який супроводжуватиме команда аквалангістів, доставлять на місце і спокійно повернуться назад.

— Логічно, командере... — задумливо протягнув капітан. — То як учинимо?

Бонд подивився капітану в очі.

— Застукати цих покидьків зможемо лише в один-єдиний момент. Рипнемося раніше — яхта кинеться навтікача. Достатньо відійти на кілька сотень ярдів, щоби скинути бомби на величезну глибину, звідки підняти їх буде проблематично. Наш єдиний шанс упіймати їх разом із бомбою — з першою, звісно, — це момент, коли команда залишить судно і попрямує до місця закладки. Їхніх підводників зможуть нейтралізувати лише наші підводники. За другу бомбу, якщо вона на борту, можемо не хвилюватися. Завжди встигнемо потопити судно разом з нею.

Педерсен подивився на порожню тарілку, акуратно поклав ніж на виделку, поправив десертну ложку, побовтав горнятком з рештками кави, кубики льоду дзенькнули на дні. Він залпом допив каву і поглянув на Лейтера, потім на Бонда.

— Маєте слушність, командере, — задумливо мовив капітан. — На борту в нас достатньо аквалангів, а серед екіпажу — десятеро найкращих плавців атомної флотилії. Але зі зброї лише ножі. Я викличу добровольців. — Помовчавши, запитав: — Ось тільки хто їх очолить?

— Я, — відгукнувся Джеймс. — Адже завжди захоплювався підводним спортом. Також знаю, яких риб треба стерегтися, а на яких не звертати уваги. Я сам проінструктую ваших людей.

— Не думайте, що вам удасться спекатися мене, щоб я тут шинку по-вірджинськи наминав, — втрутився у розмову Лейтер. — Натягну ласту на свій гак, — він підняв блискучий протез, — а ті мізерні пів милі пропливу із заплющеними очима — з ногою чи без. Ти здивуєшся, як люди починають імпровізувати, коли залишаються без кінцівок. Медики називають це компенсаторними функціями організму, якщо ти не в курсі.

Капітан щиро усміхнувсь і підвівся.

— Гаразд, залишу вас з’ясовувати стосунки, а мені треба поговорити з екіпажем. Потім попрацюємо з картами, а також перевіримо спорядження. Боюся, хлопці, спати ви сьогодні не зможете. Надішлю вам тонізуючі піґулки, — і, махнувши рукою на прощання, вийшов з їдальні.

— Чортів шахраюга! — напустився Лейтер на Бонда.

— Сам попливеш, а старого друга — набік? Які ж ви, лаймі, облудні! Правильно кажуть — Підступний Альбіон[136]!

Джеймс зареготав.

— Звідки мені знати, що з тобою робили в реабілітації? Ніколи б не подумав, що ти ставишся до життя настільки серйозно. Може, тебе навчили пестити дівчат своїм різницьким гаком?

— Навіть не сумнівайся! — похмуро відгукнувся Лейтер. — Варто узяти дівчину під ручку — і вона готова на все... Годі, давай ближче до справи. Як вишукуватимемо плавців? Чи можемо начепити ножі на держаки і зробити з них списи? Як під водою у напівтемряві відрізнити своїх від чужих? Нам треба все продумати. Педерсен — кльовий хлопець, не хотілось би втратити когось із його людей через безглузду помилку.

Із гучномовця пролунав голос капітана.

— Увага, народ, говорить ваш капітан. Є ймовірність, що під час операції ми зіткнемося з небезпечною ситуацією. Вважаю своїм обов’язком попередити вас. Морський департамент вибрав наш корабель для відпрацьовування дій, наближених до бойових. Те, що ви зараз почуєте, цілком таємна інформація, вона не підлягає розголошенню до особливого розпорядження. Ситуація така...

Бонда, який задрімав на койці вахтового офіцера, розбудив сигнал тривоги. Металевий голос із гучномовця сповістив: «Термінове занурення, термінове занурення!» — І майже відразу койка нахилилася, віддалене гудіння двигунів змінило тональність. Бонд усміхнувся, зліз із койки та пішов до командного пункту. Фелікс Лейтер був уже на місці. Капітан відірвався від штурманських карт і мовив з напруженим обличчям:

— Здається, джентльмени, ви не помилились. Яхту ми знайшли — вона за п’ять миль попереду на два пункти по правому борту[137], робить тридцять вузлів. Жоден інший корабель тут такої швидкості не досягне. Йде без навіґаційних вогнів. Бажаєте глянути у перископ? Яхта піднімає чималий кільватерний струмінь, він світиться. Місяць іще не вийшов, але можна помітити світлу пляму, коли очі звикнуть до темряви.

Бонд припав до ґумових накладок окулярів. За хвильку в м’якому колиханні невеличких хвиль помітив білий хвіст. Він випрямився:

— Яким курсом вона йде?

— Як і ми — до західної крайки Ґранд-Багами. Зараз ми трохи зануримось і додамо ходу. Бачимо яхту на сонарах, тож не загубимося. Ми йдемо паралельними курсами і трохи згодом почнемо зближення. Метеорологічний прогноз каже про легкий західний бриз у ранкові години. Це нам на руку — за повного штилю підводна висадка не відбувається непомітно — поверхня здорово пухириться. Познайомтеся, — він повернувся до міцного на вигляд чоловіка в білих парусинових штанях, — це старшина Фаллон. Він — старший у команді плавців і, звісно, виконуватиме ваші накази й накази містера Лейтера. Усі найкращі зголосилися добровільно, старшина відібрав дев’ятьох. Я зняв їх з вахти. А зараз, джентльмени, вам треба познайомитися з вашою командою, обговорити деталі. Думаю, варто домовитися про розпізнавальні сигнали. Сержант-зброяр займається вашою зброєю. — Педерсен посміхнувся. — Він позичив у матросів кілька викидних ножів. Нелегка справа, але він упорався. Наробив зазублин, загострив ледь не до голки і насадив ножі на палиці від дряпаків. Ось тільки за мітли вам доведеться розписатись, а то інтендант зживе зброяра зі світу, коли повернемося на базу. Здається, це все. Якщо знадобиться щось — звертайтесь. — І він повернувся до штурманського столика.

Услід за старшиною Фаллоном Бонд із Лейтером пройшли через нижню палубу до моторного відсіку, а звідти — до майстерні. На шляху вони перетнули реакторний відсік. Сам реактор — керована атомна бомба — непристойною опуклістю випирав з обкладеної свинцем підлоги.

— Ядерний реактор з рідинно-металічним теплообмінником[138] другого покоління, — прошепотів Лейтер, хижо посміхаючись, і перехрестився.

Бонд презирливо пнув ногою виступ і теж прошепотів:

— Кам’яна доба. На нашому флоті вони давно третього покоління.

Ремонтна майстерня — продовгувате приміщення з низькою стелею, оздоблене різноманітними механізмами — мало курйозний вигляд. У дальньому його кінці стояла група з дев’яти плавців із мускулистими засмаглими тілами в купальних трусах, в іншому за верстатами в напівтемряві з точковим освітленням двоє матросів у сірих комбінезонах гострили ножі, висікаючи снопи яскравих синьо-оранжевих іскор. Дехто з плавців уже тримав у руці спис. Після обміну рукостисканнями Бонд попросив оглянути спис. Смертоносна зброя — лезо, загострене, як стилет, із зазублинами на кінці, було надійно прикріплене до довгого та міцного держака. Джеймс торкнувся пальцем — таке лезо проштрикне навіть акулячу шкіру. Яка зброя буде у ворога? Напевне, пневматичні рушниці. Бонд оглянув молодих бронзовошкірих хлопців. Вони посміхалися. Будуть втрати, можливо, й не одна. Треба підготуватися так, щоби створити максимальний ефект несподіванки. Проте золотисту засмагу цих хлопців та їхню з Лейтером блідість помітять у місячному світлі з двадцяти футів. Достатня відстань для пневматичних рушниць, але марна для списів.

— На борту є ґумові костюми? — запитав Бонд Фаллона.

— Звісно є, командере. Ми ходимо і в холодних водах. Не весь час під пальмами прохолоджуємося.

— Нам вони знадобляться. І напишіть на спинах білим чи жовтим номери — так ми зможемо більш-менш легко відрізнити своїх від чужих.

— Буде зроблено. Гей, Фонда, Джонсоне, — гукнув старшина. — Бігом до інтенданта — захопіть костюми для усієї команди. Брекене, принеси з комори відерце ґумової фарби. Намалюй на спинах номери завдовжки фут. Від одного до дванадцяти. Виконуйте!

Згодом, коли глянсуваті чорні костюми висіли уздовж стіни, немов шкірки кажанів, Бонд звернувся до команди:

— Хлопці, ми йдемо на запеклу підводну баталію. Будуть втрати. Якщо хтось передумав — кажіть зараз, — матроси лише посміхалися. — Гаразд. Отже, попливемо на глибині десяти футів, дистанція — чверть милі, максимум — пів милі. Це нескладно. Місяць нам підсвічуватиме, на дні — білий пісок, подекуди — морська трава. Пливемо в середньому темпі, вишикувавшись трикутником. Я йду попереду номером першим, другим — містер Лейтер, за ним — номером третім — старшина Фаллон. Інші розходяться клином, як гуси. Головне — не випускати з поля зору номер попереду, тоді ніхто не загубиться. Стережіться коралових кущів. Карти показують, що справжніх рифів тут нема, лише поодинокі уламки. Ми вийдемо у море в час ранкового полювання, але уваги варті лише великі риби. Якщо вони вами не цікавляться — не звертайте на них уваги. Коли ж хтось наблизиться — нападайте утрьох. Проте навряд чи хто з них наважиться нападати. Якщо триматимемося купчасто, вони сприймуть нас за велетенську рибу і, сподіваюся, дадуть широкий прохід. Стережіться морських їжаків на коралах та не забувайте про вістря списів. Краще тримати їх лезом униз. І головне — поводьтеся тихо. Нам конче необхідно захопити супротивників зненацька. У них — пневматичні рушниці, дальність стрільби — двадцять футів, головна вада — їх довго перезаряджати. Якщо ціляться — згрупуйтеся, щоб становити якомога меншу мішень. У воді тримайтеся пласко, не опускайте ноги, щоб не збільшувати площу можливого ураження. Після пострілу — відразу атакуйте. Навіть один удар списом знешкодить ворога. Поранені мають подбати про себе самі. Медсестр із ношами у нас не буде. Якщо вас поранено, відходьте з поля бою до найближчої коралової брили і залишайтеся там. Або пливіть до берега чи мілководдя. Якщо у вас влучили, не намагайтеся витягнути стрілу. Затисніть поранення, вас обов’язково підберуть. У старшини Фаллона будуть сигнальні ракети — коли почнеться сутичка, він подасть сигнал, підводний човен вирине і надішле рятувальну шлюпку з озброєним загоном та корабельного лікаря. Запитання є?

— Які наші дії після виходу з човна, сер?

— Намагайтесь якомога менше шуміти. Відразу опускайтеся на десять футів і займайте місце у строю. На нашому боці — легкий бриз, але турбулентності на поверхні не уникнути. Одразу пірнайте поглибше.

— Як щодо сигналів під водою, сер? У разі якщо маска вийде з ладу, наприклад.

— Великий палець униз у разі будь-якої небезпеки, витягнута вперед рука — «велика риба». Великий палець догори — «я зрозумів» чи «поспішаю на допомогу». Поки що достатньо. — Бонд посміхнувся. — Ноги вище голови — значить, вам каюк.

Матроси дружно розсміялися.

Озвався гучномовець.

— Команду плавців викликають до аварійного люка. Повторюю, команду плавців викликають до аварійного люка. Зі спорядженням. Командере Бонд, на вас чекають у штурманській рубці.

Виття двигунів перетворилося на стогін, а потім настала тиша. З м’яким поштовхом «Манта» лягла на дно.