Кульова блискавка

ПІДВОДНА БАТАЛІЯ

Бонда вистрелило через аварійний люк стисненим повітрям. Над головою розстелялася рівнина моря, що знизу мала вигляд блискучої мінливої пластини зі сріблявих бульбочок, які перемішували невеличкі хвилі. Добре, що вгорі гуляв легкий вітерець. Величезний пухир повітря промчав повз і вибухнув на сріблявій стелі подібно до невеличкої бомби. Різко заклало вуха, і, щоб позбутися декомпресії, Бонд запрацював ластами, допоки не зависнув на глибині десяти футів.

Унизу чорнів продовгуватий корпус «Манти», який звідси виглядав зловісно й небезпечно. Всередині палало яскраве світло, і сотня членів команди займалася своїми справами. Він чомусь укрився мурашками. Раптом з аварійного люка вибухнуло, немов підводний човен вів підводну стрільбу, і в хмарці срібних бульбашок у його бік помчала чорна торпеда — Лейтер. Бонд поквапився забратися з дороги і поплив на поверхню. Обережно виставив голову і роздивився, колихаючись на хвилях. «Диско», все ще без жодного вогника на борту, чорніла приблизно за милю ліворуч. На палубах — жодної постаті. За милю на північ вимальовувався чорний силует Ґранд-Багами, облямований білим піском та піною хвиль, що облизували берег. Можна було роздивитись уламки та цілі шапки білих коралів у прибережних водах. Над островом, вище від спрямованих у небо ракетних пускових башт, які з відстані виглядали чорними скелетами, підморгували червоними очима проблискові авіаційні вогні. Зорієнтувавшись, Джеймс безшумно пірнув, а на глибині десяти футів, вирівнявши тіло в бажаному напрямку на кшталт стрілки компаса, зупинився, трохи перебираючи ластами та чекаючи, коли збереться уся група.

Десять хвилин тому командер Педерсен, досі непорушний та спокійний, як скеля, зустрів Бонда бурхливо:

— Чорт забирай, усе вийшло, як ви казали! Вони стали на якір десять хвилин тому, й відтоді наш сонар реєструє дивні звуки, підводні шуми — саме такі, про які ви попереджали, немов хтось порається в підводному відсіку. Більше нічого не відбувається, але й цього достатньо. Думаю, вам з хлопцями пора висуватися. Коли вийдете, я підніму антену й відправлю оперативне зведення в Морський департамент та попереджу ракетну базу бути готовою до негайної евакуації у разі, якщо піде щось не так. Тоді піднімуся футів до двадцяти, заряджу дві торпеди, і будемо спостерігати за яхтою через перископ. Я наказав старшині при можливості уникати зіткнення і видав йому другу сигнальну ракету — в разі, якщо наші справи стануть кепськими. Будемо сподіватися на краще, але я хочу звести ризики до мінімуму. Якщо побачу другу сигнальну ракету, підемо на зближення. Вдарю по «Диско» разок-другий торпедами та візьму на абордаж. А тоді дам їм прочухана, допоки не виловимо ту бомбу і не доправимо в безпечне місце, — капітан засмучено похитав головою і скуйовдив коротенький чорний йоржик. — Ну і ситуація, командере. Будемо діяти згідно з обстановкою. — Він простягнув руку. — Що ж, пора рухатись. Удачі. Сподіваюся, мої хлопці не зганьблять честі корабля.

Хтось торкнувся плеча Бонда — Лейтер. Посміхаючись під маскою, він підняв великий палець. Бонд оглянувся — плавці вишукувалися нерівним клином, повільно перебираючи ластами та руками, щоб залишатися на місці. Бонд кивнув і рушив уперед у неспішному темпі; одна рука притиснута до боку, інша — зі списом — до грудей. Позаду загін розвернувся і поплив слідом, нагадуючи гігантського ската на полюванні. В ґумовому костюмі було душно та волого, а рецирку-льований кисень у загубнику тхнув ґумою, проте Джеймс не звертав уваги на незручності, сконцентрувавшись на рівномірному русі й намагаючись витримувати заданий напрямок на виступаючий кораловий кущ, котрий намітив як перший орієнтир.

Далеко внизу, куди не проникало місячне сяйво, білів пісок та зрідка траплялися темні острівці морської трави. Нічне море навкруги видавалось одним суцільним бляклим чертогом, з-за віддаленого тьмяного покрову якого Бонд — усупереч здоровому глузду і раціональності — будь-якого моменту очікував появи чорного торпедоподібного тіла великої рибини. Його органи відчуття загострилися до краю, але все було спокійно, ніщо не рухалося, ніхто не ринув у їхній бік; поступово галявини морської трави ставали чіткішими, на піщаному дні можна було розгледіти брижі в міру того, як дно піднімалось із п’ятдесяти до сорока, а невдовзі до тридцяти футів.

Аби впевнитися, що усе нормально, Бонд швидко оглянувся через плече — місячне світло виблискувало на овальних стеклах масок та лезах списів. Хоч би напасти несподівано! Який неприємний сюрприз вони «подарували» б супротивнику, якби вистрибнули з-за рифу! Від цієї думки серце радісно закалатало, але піднесення відразу змінилося гнітючим страхом за дівчину. А якщо її потягнули зі собою і їм судиться зустрітися в поєдинку? Чи зможе він підняти проти неї зброю? Маячня! Вона залишилася на борту, в безпеці. Вони побачаться скоро, тільки-но закінчиться операція.

Попереду завиднілася невисока коралова брила, Бонд сконцентрувався. Далі — інші рифи, усіяні морськими їжаками, між ними снували зграйки блискучих рибок, купка морських віял колихалася в такт припливам та відпливам, наче волосся потопельниці. Збавивши хід, Бонд відчув, як ззаду хтось тицьнувся — Лейтер чи Фаллон. Вільною рукою він дав сигнал сповільнитись і неспішно рушив уперед, задерши голову, шукаючи, де засрібляться хвилі довкола верхівки вибраного орієнтира. Ось він, трохи ліворуч. Він збився з курсу на двадцять футів. Наблизившись, віддав команду стояти, а сам піднявся по рифу й обережно висунув голову. Яхта була на своєму місці, чіткіше вимальовуючись у світлі повного місяця. На палубі — жодних ознак життя. Джеймс обвів поглядом море до самого берега — нічого, крім колихання хвильок на сріблявій місячній доріжці. Подивився в інший бік — лише баранці на мілинах, а за шістсот ярдів далі — чиста берегова лінія. Бонд пошукав очима незвичайну бурхливість, якісь тіні, будь-який рух — і дещо помітив. За сто ярдів, на краю лагуни зі спокійною водою, посеред коралових верхівок виринула, блиснувши маскою, бліда голова, озирнулася навкруги і незагайно занурилася.

У Бонда перехопило дихання, серце закалатало під ґумовим костюмом. Відчувши, що задихається, він вирвав з рота загубник, хапаючи свіже повітря. Запам’ятавши напрямок, встромив у рот дихальну трубку й пішов униз.

Загін, виблискуючи масками, чекав на сигнал. Джеймс кілька разів підняв великий палець і у відповідь побачив у масках усмішки. Він перехопив спис зручніше для атаки й поплив уперед над низькими кораловими порогами.

Тепер усе вирішували швидкість та обережне лавірування між коралами. Риби кинулися врозсип, сполохані зграєю дванадцяти чорних торпед, які рвалися вперед. Через п’ятдесят ярдів Бонд скомандував уповільнитися та розійтися віялом, створивши бойовий порядок, а сам обережно сунув уперед, до різі в очах вдивляючись у сірий туман. Є! Блиснуло одне біле тіло, потім друге, за ним — третє. Джеймс махнув рукою, даючи сигнал до атаки, а сам, виставивши спис, кинувся першим.

Загін Бонда зайшов із флангу, й це було помилкою. Джеймс зрозумів це відразу, тільки-но побачив, що команда СПЕКТРа продовжує рухатись уперед із вражаючою швидкістю. Бонд запізно розгледів моторчики на спинах у ворога — люди Ларго були споряджені пневматичними прискорювачами із невеличкими пропелерами, громіздкі циліндри яких розмістилися поміж двох балонів акваланга. У поєднанні з ластами такий засіб пересування подвоював швидкість плавця на прямій дистанції, але тут, посеред коралових скель, та ще з маневруючими санчатами, які тягнув електричний скутер, команда СПЕКТРа рухалася швидше групи Бонда приблизно на вузол. Супротивники наближалися до точки зіткнення, пропустивши яку, ворога вже не наздогнати. Як же їх багато! Бонд облишив рахувати після дванадцяти. Більшість озброєна пневматичними рушницями з додатковими стрілами в сагайдаку на стегні. Шанси були явно не на їхньому боці. Якби ще наблизитися на відстань удару списа, поки хтось не зчинить тривогу!

Тридцять ярдів, двадцять. Бонд озирнувся — шестеро чоловіків пливли на відстані руки, інші витягнулись у нерівну лінію. Люди Ларго рухалися спокійно, не оглядаючись. Ніхто не помітив чорних тіней, які наближалися до них через корали. Але того моменту, коли Бонд порівнявся з останнім підводником із групи Ларго, місяць відкинув тінь на ділянку піску, й один, потім другий — озирнулися через плече. Джеймс відштовхнувся ногою від коралового рифу і стрімголов кинув тіло вперед. Чоловік не встиг захиститися — коли спис Бонда увіткнувся тому в бік, його відкинуло на сусіда. Джеймс шугнув слідом, незграбно витягнув спис — чоловік випустив рушницю, зігнувся навпіл, тримаючись за бік. Бонд метнувся в гущу тіл, ударив списом, але плавці заметушились і кинулись урозсип, надавши обертів прискорювачам. Ще один проплив стороною, прикриваючи обличчя — раптовий удар списом розбив маску. Той замолотив ногами, поспішаючи на поверхню, і ногою влучив Бонду в голову. Стріла проштрикнула ґумовий костюм Джеймса на животі: відразу стало мокро — чи то від крові, чи від води. Йому пощастило ухилитися від іншої стріли, але у голову влупив приклад рушниці — добре, що удар пом’якшила вода. Це дещо приголомшило Бонда, і він був змушений схопитися за корал, щоб хоч трохи оговтатися. Цієї миті лава чорних тіл накотилась із-позаду, і довкола закипіли двобої, забарвлюючи воду чорними плямами крові.

Битва перемістилася на широку порожню ділянку, обрамлену уламками коралових рифів. На дальньому кінці Бонд помітив санчата із запряженою сріблявою торпедою скутера. На санчатах, в оточенні групи аквалангістів, серед яких було легко розпізнати могутню фіґуру Ларго, лежав у ґумовому чохлі витягнутий товстий предмет. Бонд заховався за коралову брилу і над самим піском поплив уздовж підводної арени, але майже відразу зупинився — в сутінках примостився навпочіпки стрілець. Піднявши рушницю, він ретельно вибирав ціль. Оглянувши поле битви, Джеймс побачив Лейтера, який явно програвав двобій — супротивник учепився йому в горло, а Фелікс гаком, з якого злетіла ласта, лише шкрябав тому спину. Бонд зробив два потужних гребки ластами і, використовуючи інерцію тіла, зі шести футів жбурнув у стрільця спис. Легкий держак майже не мав у воді маси, але лезо увійшло в руку чоловіка саме того моменту, кола з дула рушниці зафонтанили бульбочки. Стріла пішла вбік, чоловік розвернувся і попер на Бонда. Краєчком ока Джеймс побачив, як його спис повільно спливає на поверхню. У незграбному кидку він по-бейсбольному пірнув до ніг супротивника й підсік його. Рушниця дулом врізалася Бонду в скроню, але він усе ж таки дотягнувся до голови ворога та зірвав маску. Цього вистачило. Джеймс провів поглядом чоловіка, який, осліпнувши від солоної води, щосили кинувся до поверхні. Хтось торкнувся ліктя Бонда — Лейтер затиснув долонею кисневий шланг, його обличчя під маскою було спотворене. Фелікс показав, що треба піднятися. Зрозумівши, Бонд схопив Лейтера за талію і швидко запрацював ластами, долаючи п’ятнадцятифутовий шар води. Вискочивши на поверхню, Лейтер вирвав із рота розрізаний дихальний шланг і почав гарячково хапати повітря. Джеймс дав йому відсапатись, а потім показав на поближній риф. Лейтер вилаявся, наказав іти під три чорти й зайнятися справою. Бонд знову підняв великий палець і пішов під воду.

Опинившись поміж знайомих йому коралових піків, почав пробиратися в напрямку Ларго. Тут і там бились, а за хвильку Джеймс опинився під плавцем — матросом з «Манти», який дивився на нього згори. Він лежав на поверхні, обличчя у воді, без маски, волосся розвіялося, рот неприродно вишкірився. На дні серед уламків коралів валялися залишки після бою — кисневий балон, ошмаття ґуми, цілий акваланг та кілька стріл від пневматичних рушниць. Бонд прихопив дві зі собою. Він доплив до краю лагуни, де точилася боротьба. Санчата з непристойною ґумовою сосискою все ще були на місці, поруч — двоє вартових з рушницями, готовими до пострілу. Ларго не було ніде, місячне сяйво послабшало. Джеймс вдивлявся у скаламучену ластами воду; пісочні візерунчасті брижі на дні зникли, стерті та збовтані ногами бійців. На скаламучених ділянках снували маленькі рибки, підбираючи шматочки водоростей та інший харч, немов чайки чи граки на ріллі. Дивиться тут було ні на що, як і важко зрозуміти, на чию користь схиляється битва, тепер розсипана на дюжину окремих поєдинків. Що там на поверхні? Коли Бонд підняв Лейтера, то бачив червоний сигнальний фаєр. Скільки чекати на рятувальну шлюпку з «Манти» і що робити йому — залишатися на місці та стерегти бомбу?

Рішення прийшло само собою. Справа на арену вистрибнула з-поза завіси каламуті блискуча торпеда електричного скутера. Ларго сидів на ній верхи у сідлі. Він нахилився вперед до низького плексигласового щитка задля швидкості, в лівій руці тримав два списи з «Манти», а правою стискав штурвал скутера. При його появі двоє охоронців кинули рушниці на пісок і підняли зчіпну муфту санчат. Скинувши швидкість, Ларго поплив до них за інерцією. Один із чоловіків схопив торпеду за штурвал та підтягнув до зчіпки. Вони готувались утекти! Ларго перевезе бомбу через риф і скине на глибині або закопає. Те саме вони зроблять з другою бомбою на «Диско». А без доказів Ларго завжди зможе сказати, що на нього полювали інші шукачі скарбів. Звідки йому знати, що це підводники з американської субмарини? Його люди відбивалися пневматичними рушницями проти акул тільки тому, що на них напали першими. Знову скарби — версія, проти якої нічого заперечити!

Люди Ларго вовтузилися з муфтою, Ларго тривожно озирався. Бонд прикинув відстань і, сильно відштовхнувшись од рифу, метнувся вперед.

Ларго повернувся саме вчасно, щоб підняти руку й відбити удар Джеймса списом у правиці, а ліва стріла Бонда лише подряпала балон його акваланга. Джеймс напирав, опустивши голову, його руки тягнулися до кисневої трубки в роті Ларго. Той підняв руки, щоб захистити шланг, випустив обидва списи і смикнув штурвал керування. Скутер здригнувся і, задерши носа, рвонув геть разом із двома охоронцями, котрі намагалися його втримати.

Закони двобою у воді не діяли. Два супротивники, стиснувши зубами ґумові загубники, бо від них залежало їхнє життя, метушилися, шарпали один одного, але Ларго мав перевагу, бо міцно сидів у сідлі, затиснувши скутер ногами, а Бонду доводилось однією рукою триматися за апарат. Ларго знову і знову молотив Джеймса по обличчю ліктем, а той як міг відхилявся, приймаючи удари куди завгодно, лише не по дорогоцінному склу дихальної маски. Бонд вільною рукою діставав супротивнику лише до нирок і завдавав удар за ударом по засмаглому мускулистому тілу.

Скутер вистрибнув на поверхню за п’ятдесят ярдів до входу в широкий канал, що вів у відкрите море. Від ваги Бонда, який сидів на хвості, ніс скутера задерся під кутом сорок п’ять градусів. Хвилі хлистали Бонда, і тепер будь-якої миті Ларго міг повернутися та вчепитись у нього ручищами. Джеймс прийняв рішення — відчепився від акваланга Ларго і, тримаючись на хвості торпеди лише ногами, почав сповзати назад, поки не вперся у стерно спиною. Лише б не попасти під гвинт! Просунувши руку між ніг, він учепився рукою в стерно і відкинувся назад. Його голова опинилася за кілька дюймів від працюючого пропелера, вода клекотіла, але він не здавався, відчуваючи, як корма занурюється глибше і глибше. Клятий апарат ось-ось стане «на попа». Бонд рукою вивернув стерно вбік і тоді нарешті розтиснув пальці, які геть заклякли від напруження. Торпеда пішла дугою і стала дибки. Від несподівано крутого повороту Ларго викинуло із сідла. Він упав у воду, відразу розвернувся і ліг на морській поверхні, шукаючи очима Бонда.

Джеймс був повністю знесилений та вичавлений. Він зробив справу, тепер краще кудись забитись і спробувати вижити. Бомба стоїть нерухомо, скутер відплив і тепер намотує круги на воді. Злий намір Ларго зірвано. Бонд зібрав силу волі в кулак і мляво пірнув, сподіваючись знайти схованку серед коралових хащів.

Ларго неспішно, все ще повний сил, пірнув за ним слідом, загрібаючи воду потужними гребками. Бонд опустився на дно і почав петляти між кораловими брилами. Побачив білий пісок, за ним — розвилка. Бонд, покладаючись на захист гідрокостюма, вибрав вузенький прохід між гострих брил. Чорна тінь пливла слідом. Ларго не став опускатися на дно і заходити у прохід, а поплив зверху, вичікуючи. Бонд зиркнув догори, Ларго хижо посміхнувся — він розумів, що дістав супротивника. Джеймс розім’яв пальці, відновлюючи кровообіг. Що протиставити тим міцним рукам, які нагадували радше механічні захвати?

Вузький прохід розширювався, попереду виднілася ділянка піску. Місця для розвороту не було, пливти можна лише вперед, у пастку. Бонд зупинився і встав — єдине, що лишалося. Ларго завів його, як мишу, в пастку. Але супротивникові доведеться спуститися. Бонд підняв голову — могутнє блискуче тіло в супроводі сріблявих бульбочок просувалось у напрямку відкритої води. Вправно, немов морський котик, Ларго пірнув до самого дна і став на твердий пісок обличчям до виходу. Відтак повільно рушив уперед між вузькими стінами каньйону, витягнувши могутні руки. Не доходячи до Бонда кроків десять, зупинився й обмацав поглядом коралові стінки. Потім викинув руку і щось схопив, а коли розкрив — у правиці було на вісім пальців більше. Маленький восьминіг ворушився, наче квітка на вітрі. Під маскою губи Ларго склались у посмішку, він багатозначно постукав пальцем по склу маски. Бонд нахилився й підняв уламок каменя, вкритий мушлями. Жест Ларго був радше театральним. Камінь у маску — значно ефективніше восьминога. Бонда непокоїв не восьминіг — недавно Джеймс перебував у кублі цих істот — його бентежили довгі ручища Ларго.

Ларго зробив крок, другий. Бонд позадкував, чіпляючись балоном за краї каньйону, намагаючись не порізати ґумовий костюм. Ларго напирав — повільно, але нестримно. Ще кілька кроків — і він атакуватиме.

Раптом Бонд помітив рух за спиною супротивника. Хтось прийшов на допомогу? Але ні — тінь біла, не чорна. Хтось із ворожої команди!

Ларго рвонувся вперед.

Бонд відштовхнувся ногою від корала і стрибнув у ноги ворогу, поціляючи гострим уламком скелі тому в пах. Але Ларго був готовий до такого фінта. Він виставив уперед коліно і влучив Джеймсу в голову, водночас опустив руку і причепив маленького восьминога на його маску. Потім схопив руками Бонда за шию, підняв, наче якогось хлопчиська, і почав душити. Джеймс нічого не бачив, відчував лише слизькі щупальці на щоках та лобі й іще щільніше стискав зубами дихальну трубку. Кров стукала у скронях, він розумів, що кінець близький. Повільно опустився на коліна.

Що сталося? Він тоне? Чому послабшала хватка на горлі? Очі вирячилися, посвітлішало. Восьминіг, який переліз на груди, відчепився і шугнув назад до коралів. Перед ним на піску лежав Ларго і мляво смикався, з горла стирчала стріла, а позаду висіла у воді тендітна постать і встромляла в рушницю нову стрілу. В прозорій воді довге волосся розвівалось, як вуаль.

Бонд повільно підвівся, зробив крок уперед і раптом відчув, що ноги його не слухаються. В очах потемніло, Джеймс ухопився за коралову брилу, зуби на дихальній трубці трохи розтиснулися, він відчув у роті смак солоної води.

— Ні, — наказав сам собі. — Тримайся!

Його взяли за руку. Під маскою він побачив очі Доміно — порожні, розгублені, думками вона була далеко. Що сталося? Бонд одразу прийшов до тями. Тіло дівчини було в синцях, які частково приховував купальний костюм. Якщо він і далі стоятиме, наче вкопаний, вони обоє задихнуться. Повільно почав рухати ногами в ластах, немов налитими свинцем. Потроху вони піднімались. Урешті-решт, Доміно теж запрацювала ластами.

Удвох вони виринули на поверхню і лягли на воду, легко погойдуючись на дрібних хвилях.

Устричний колір світанку перетворився на рожевий.

Займався новий день, який обіцяв бути чудовим.