Квіти для Елджернона

2 листопада

Я забув написати в учорашньому звіті про жінку, яка живе на протилежному боці вулиці, на один поверх нижче мого. Я не знаю її імені й навіть не знаю, який вигляд має верхня частина її тіла, але щовечора, близько одинадцятої години, вона заходить до ванної, щоб прийняти там душ. Вона ніколи не опускає завіску, й коли я вимикаю світло, то через своє вікно можу бачити її від шиї вниз, коли вона виходить із ванної, щоб витертися.

Я збуджуюся, коли дивлюся на неї, та, коли незнайома леді вимикає світло, почуваюся нещасним і самотнім. Мені хочеться іноді побачити, яка вона спереду, вродлива вона чи ні. Я знаю, що не годиться дивитися на голу жінку, коли вона цього не хоче, але не можу заборонити це собі. І зрештою, яка для неї різниця, якщо вона не знає, що я дивлюся на неї.

Уже близько одинадцятої години. Час для її миття. Тож я ліпше піду дивитись…