12 берізня

Мені вже не треба писати слово «звіт» у кінці кожного дня тепер коли я починаю списувати нові аркуші після того як професорь Нявмур забрав у мене ті шо я вже написав. Я лише повинен писати дату нагорі. У такий спосіб я заощаджую час. Це добра думка. Я сиджу в ліжку й визираю у вікно на траву й дерева. Худу няньку звуть Гілда й вона дуже добре ставиться до мене. Вона приносить мині їсти прибирає мою постіль і каже шо я дуже хоробрий чоловік бо дозволив їм зробити аперацію в себе на галові. Вона каже шо не дозволила б їм колупатися у своєму мозку за весь чай який вирощують у китаї. Я сказав їй шо дозволив зробити собі аперацію не за чай. Вони зробили її шоб я став умним. А вона заперечила шо навряд чи вони мають право зробити мене умним бо якби бог хотів шоб я став умним він би дозволив мині таким народитися. А шо ж тоді можна сказати про Адама та Єву й про гріх із деревом знання про з’їдене яблуко й про гріхопадіння. І можливо професорь Нявмур та дохторь Штраус і справді зробили шось таке чого вони не мали права робити. Вона дуже худа й коли балакає, її обличчя стає червоним. Вона порадила шоб я молився богу й попросив його простити мені за те шо вони зі мною зробили. Але ж я не їв яблук і не робив нічого гріховного. Проте я був дуже наляканий. Можливо я не повинен був дозволяти їм робити аперацію на своєму мозку якшо нянька сказала мені правду й вони порушили волю бога. Я не хочу шоб бог на мене розгнівався.

Загрузка...