Квіти для Елджернона

7 жовтня

Штраус намагався побачитися зі мною сьогодні вранці, але я не відчинив йому двері. Я хочу тепер залишитися наодинці із собою.

Це дивне відчуття, коли ти береш книжку, яку читав і якою втішався лише кілька місяців тому, й дізнаєшся, що нічого з неї не пам’ятаєш. Я пригадую, якою чудовою здавалася мені творчість Мільтона. Та коли я взяв його «Втрачений Рай», то міг згадати лише, що в цій книжці розповідається про Адаму і Єву та про Дерево Знання, але тепер до мене не доходила її суть.

Я заплющив очі й побачив Чарлі — тобто себе — шестирічним чи семирічним хлопчиком, згадав, як він сидів за обіднім столом із підручником, навчаючись читати, знову й знову повторюючи слова своїй матері, яка сиділа поруч із ним, поруч зі мною…

— Спробуй знову…

— Подивися на Джека. Подивися, як Джек біжить. Подивися, як Джек дивиться.

— Ні! Не дивися, як Джек дивиться. Подивися, як Джек біжить! — кричала вона, показуючи на текст своїм загрублим від праці пальцем.

— Подивись на Джека. Подивися, як Джек дивиться.

— Ні! Ні! Дивися не як Джек дивиться, а як Джек біжить. Ти не стараєшся. Прочитай знову!

Прочитай знову… Прочитай знову… Прочитай знову…

— Дай хлопцеві спокій. Ти його лякаєш.

— Він повинен навчатися. Він надто ледачий, щоб зосередитися.

Біжи, Джеку, біжи… Біжи, Джеку, біжи… Біжи, Джеку, біжи… Біжи, Джеку, біжи…

— Він усе розуміє повільніше, аніж інші діти. Дай йому час.

— Він нормальний. Із ним усе гаразд. Він ледачий. Я це твердитиму, поки він запам’ятає.

Біжи, Джеку, біжи… Біжи, Джеку, біжи… Біжи, Джеку, біжи… Біжи, Джеку, біжи…

А тоді, піднявши голову від столу, я ніби побачив себе очима Чарлі, побачив, як тримаю «Втрачений Рай», і зрозумів, що намагаюся роздерти книжку обома руками. Я відірвав її задню частину, видер із неї купу сторінок і пожбурив через кімнату в той куток, де вже лежали розбиті платівки. Я залишив їх лежати там, і їхні білі язики сміялися, бо я не міг зрозуміти, про що вони мені розповідали.

Я повинен утримати при собі дещо з того, чого я навчився. Благаю Тебе, Боже, не забирай від мене геть усе.