Квіти для Елджернона

11 травня

Після всіх своїх роздумів і тривог я зрозумів, що Аліса має слушність. Я мусив довіритися своїй інтуїції. У пекарні я став пильніше спостерігати за Джімпі. Сьогодні я бачив тричі на день, як він віддавав товари за меншу ціну й клав до кишені свою частку різниці, коли покупці повертали йому решту. Мені спало на думку, що ті люди винні не менше, ніж він. Без їхньої згоди крадіжка не могла б відбутися. Тоді чому Джімпі має стати цапом-відбувайлом?

І я вирішив піти на компроміс. Можливо, рішення не було ідеальним, але воно було моїм власним і здавалося мені найкращим за тих обставин, які склалися. Я скажу Джімпі, що знаю про його викрутаси, й попереджу, щоб він їх припинив.

Я застав його самого в душовій кімнаті, й, коли увійшов, він відсахнувся від мене.

— Я маю сказати тобі щось важливе, — повідомив я. — Хочу запитати, що ти порадив би моєму другові, в якого виникла проблема. Він виявив, що один із його колег-робітників обманює свого хазяїна, і він не знає, що йому з цим робити. Йому не подобається думка розповісти про все хазяїну, бо тоді цей чоловік потрапить у велику халепу, але він не мовчатиме й не дозволить, щоб його боса, який завжди був добрим до них обох, нахабно обманювали.

Джімпі подивився на мене важким поглядом.

— І що твій друг думає з цим робити?

— У цьому й проблема. Він не хоче робити нічого. Він вважає, якщо крадіжка припиниться, то не буде сенсу вживати якихось заходів. Він забуде про це.

— Твоєму другові не слід пхати свого носа в чужі справи, — сказав Джімпі, причепивши свою дерев’яну ногу. — Він повинен заплющувати очі, коли відбувається щось таке, і знати, хто його справжні друзі. Бос — це бос, а його робітники повинні підтримувати один одного.

— Мій друг так не вважає.

— Це його не стосується.

— Він відчуває, що, знаючи про це, він почасти відповідальний. Тому він вирішив, що, якщо крадіжка припиниться, йому не буде чого сказати. А як ні, то він усе розповість. Я хотів запитати твоєї поради. Ти не думаєш, що за таких обставин розкрадання припиниться?

Джімпі було нелегко приховати свій гнів. Я бачив, що він хоче вдарити мене, але він лише стиснув пальці в кулак.

— Скажи своєму другові, що в того чоловіка не залишається вибору.

— От і гаразд, — сказав я. — Це принесе велику радість моєму другові.

Джімпі пішов геть, потім зупинився й оглянувся.

— А твій друг не захоче увійти в частку? Може, в цьому вся причина?

— Ні, він лише хоче, щоб крадіжки припинилися.

Він подивився на мене лютим поглядом.

— Ти ще пожалкуєш, що запхав свого носа в цю справу. Я завжди тебе підтримував. Але, мабуть, я глибоко помилявся.

І він пострибав геть.

Можливо, мені слід було розповісти Доннеру всю цю історію, не знаю, вигнав би він Джімпі чи не вигнав. Проте я вчинив так, як мені здалося найкращим. Слава Богу, всьому кінець. Але чому багато людей, таких, як Джімпі, використовують інших для своїх брудних справ?