Міжконтинентальний вузол

Робота — VI

Сергієнко побавився олівцями, затиснутими в міцній долоні, взяв у рот сигару, але не розкурив, а лише пихнув уявним димом, глянув спочатку на Груздева й Коновалова, потім на Гречаєва (позавчора вручив йому майорські погони), а вже тоді спинив свій погляд на Славіну.

— Які, Віталію Всеволодовичу, ваші міркування?

— Оскільки Голуб під тотальним спостереженням, оскільки тепер ми знаємо, хто агент, я не поспішав би з арештом, — відповів Славін. — Проведені заходи дають нам змогу заново придивитися до Ленглі, — звичайно, після того, як прочитаємо все, що вони йому пишуть, і ознайомимося з тим, що він їм відповідає… З цього приводу я хотів би пофантазувати, якщо дозволите, товаришу генерал…

— Навіть якщо я не дозволю, — Сергієнко всміхнувся, — ви, думаю, не відмовитеся від свого наміру… Хтось непогано сказав: «Характер — це така даність, яку можна зламати, але змінити не можна».

— Саме так, — кивнув Славін. — Тим більше, що це, як мені здається, написав Степанов, а в зв'язку з потоком кореспонденцій із Женеви мені й хочеться висловити одну ідею… Я звернув увагу на рядок в одній датській газеті: мовляв, американська делегація чекає якогось важливого повідомлення з Вашінгтона, котре може багато в чому визначити наслідки переговорів… Оскільки Кульков працює в сфері ракетобудування, оскільки розвідцентр ЦРУ особливо активізувався за кілька днів до початку переговорів у Женеві й за місяць до майбутнього слухання в конгресі питання про асигнування на космічну програму й на традиційне стратегічне літакобудування, я й подумав, чи не пов'язано все це в один вузол?

— Можливо, й пов'язано, — погодився Сергієнко.

— А коли так, то чи не є нинішня словесна еквілібристика в Женевському Палаці Націй певною даниною якійсь операції Центрального розвідувального управління? Тобто, чи не працює Кульков безпосередньо на переговори, які відбуваються тепер? Точніше кажучи, на їхній зрив? А це не може не позначитися на продовженні діалогу двох лідерів, що почався в листопаді. Сергієнко не стримався, розкурив сигару:

— Кажуть, що подружжя, яке прожило разом багато років, розуміє одне одного без слів. По-моєму, це можна сказати і про співробітників. Справа в тому, Віталію Всеволодовичу, що, продивившись усі кореспонденції з Швейцарії і вашого друга Степанова також, я попросив підібрати досьє на Сема Піма, який очолює космічний проект… Містер Кузані мав рацію: до ради спостереження його корпорації входить містер Макгоні, брат якого, Чарльз, є співробітником ЦРУ, а нині він радник американської делегації в Женеві; не випадково там і містер Дауелл, який працював під началом ЗДРО[8]… Отже, зв'язки Піма з Ленглі дуже надійні. Ви добре фантазуєте, Віталію Всеволодовичу.

— Ми працюємо на женевських переговорах з відкритими картами, — сказав Славін. — Практично ми там поклали на стіл усі дані про наші ракети…

— Все це так, — погодився Коновалов, — але я не можу через себе переступити, — він зітхнув. — Стара школа…

Сергієнко недавно ще раз перечитав стенограму переговорів, які провів нарком оборони Ворошилов з англійцями й французами в серпні тридцять дев'ятого; за вказівкою Політбюро, не дуже охоче, маршал був змушений відкрити Лондону й Парижу стратегічний план Генштабу про розгортання всіх армій, що стояли на західних кордонах; вирішувалося майбутнє світу; остання спроба Москви створити єдиний антигітлерівський блок; англійці й французи, ознайомившись з надзвичайно секретними документами, поїхали, так і не прийнявши рішення; пропозиція Кремля зависла; оборона країни перестала бути найвищою таємницею; Берлін запропонував пакт про ненапад; кого ж звинувачувати в тому, що пакт підписали? Москву? Чи Лондон з Парижем?

Сергієнко подивився на Гречаєва:

— Ви впевнені, що Кульков не відірветься від ваших людей?

— Упевнений, товаришу генерал.

— Своїх сил вистачить? Кажіть зразу, потім може бути пізно..

— Ні, товаришу генерал, ми справимось.

— Полковник Груздєв? — Сергієнко подивився на худорлявого усміхненого полковника; під сорочкою вгадувалась тільняшка; юнга Північного флоту, війну закінчив п'ятнадцятирічним хлопчиськом, відтоді тільняшку ніколи не скидає; у його кабінеті на столі стоїть макет того торпедного катера, на якому він ходив в останню атаку, двадцять сьомого квітня сорок п'ятого, на Балтиці, в районі, де тримали курляндське угруповання нацистів.

— Якщо Гречаєв гарантує нас від якихось випадковостей, — відповів той, — я підтримав би Віталія Всеволодовича. Я не певен, що Кульков одразу після арешту почне говорити… Ми попрацювали з тими, хто добре знає його ще з шкільної лави, — він досить жорстка людина, дуже потайний і надзвичайно спритний.

Коновалов знизав плечима:

— Докази у нас неспростовні… Хоч як там крутись, справа цілком ясна…

Сергієнко важко затягся (хтось писав, що сигарним димом не затягуються, а тільки пихкають, щоб у роті була солодка гіркість. Навіщо тоді взагалі курити?), побавився олівцями і, не звертаючись ні до кого конкретно, сказав:

— А вам не здається, товариші, що в нас випала одна ланка? Я маю на увазі Іванова, якого рекомендував у Центр не хто-небудь, а саме Пеньковський… А з цим, Івановим, наш підопічний Гена підтримує дуже добрі стосунки ще з інститутської пори…

— Товаришу генерал, — Славін зразу ж насупився, — професор Іванов абсолютно чиста людина. Я допускаю, що його навмисне світять. Витоки умів можна організувати й тут, у країні, не переманюючи людини в Штати… Створиш ученому нестерпні умови для роботи — от і втрачені ідеї. Нам би, до речі, про це не завадило подумати…

— Не нам, — заперечив Сергієнко. — Створювати найсприятливіші умови для виявлення нових наукових ідей мусять ті, кому це поставлено за обов'язок. Ми шпигунів повинні ловити. Теж, між іншим, робота. — Пихнувши густим сіро-синім димом, Сергієнко все-таки спитав: — Думаєте, може повторитися луїсбурзький варіант у справі з Тріаноном? Неправильний слід? Страхування агента компрометацією іншої людини?

— Думаю, саме так, — відповів Славін. — Іванов чесний учений. Я погортав довідки: жоден із серйозних агентів, завербованих Ленглі, не займав відкритої позиції, таївся як громадянин, боявся критичних виступів… Вони — всі як один — відзначалися невгамовним славослів'ям, розмовляли не словами, а лозунгами. А Іванов уболіває за справу, називає кота котом, лютує… Звичайно, це далеко не всім подобається, у нас же люблять, щоб була тиша, гладь і божа благодать…

— Мабуть, за Кульковим пильно наглядають люди ЦРУ в Москві, — замислень вів далі Сергієнко. — Гречаєву треба мати це на увазі. Рівень Кулькова вищий, ніж Лісника… Не беруся судити, що Кульков передав Ленглі, — абсолютно можливо, там цікавилися не тільки тим, про що ми зараз гадаємо, і коли це так, то збитки, яких він завдав, підрахувати важко… Звичайно, ми одержимо багато чого: зрозуміємо, що Ленглі вимагає від нього, зіставимо це з ситуацією в світі, зможемо виявити якісь таємні аспекти зовнішньополітичної доктрини Білого дому, вивчимо метод такого тиску, зможемо з'ясувати для себе нові персонали, придивившись, як поводитимуться наші контрагенти на женевських переговорах… Але ж ми не знаємо, коли Кульков закладатиме тайник? Та й чи закладатиме його взагалі? Кульков буває на прийомах у посольствах. Якщо припустити обмін інформацією саме там, — його не затримаєш, територія іноземної держави, суверенітет… Гречаєв, ви спитайте своїх, чи світиться зараз у вікнах Кулькова, чи вже ліг спати?

— Перед початком наради, — Гречаєв подивився на годинник, — о двадцять третій тридцять світло було у вікнах його кабінету… Вікна зашторені, нічого не видно…

— Я запитую, що в нього відбувається зараз, — роздратовано сказав Сергієнко, — а не перед початком наради.

Гречаєв підвівся; Сергієнко зупинив його, сказав, щоб дзвонив з його апарату, підсунув міський; знову пихнув сіро-голубим димом, приглядаючись до того, чи не з'явиться кружечок, в дитинстві просив батька пускати з «Біло-мору» дим кільцями, нанизував їх на-палець; у той день, коли батько йшов на фронт, щоб ніколи більше не повернутися, нанизав цілих три. А я, дурненький, радів…

— «Третій», я «Потапов», як обстановка? — неголосно спитав Гречаєв.

Сергієнко ввімкнув підсилювач; голос «третього» стало чути всім, хто був у кабінеті:

— З квартири ніхто не виходив. Світло в кабінеті ще горить. Штори щільно, старанно запнуто, що відбувається в квартирі, подивитися неможливо, спостереження продовжую.

— Вичерпна інформація, — посміхнувся Сергієнко. — Спасибі, майоре. Продовжимо нашу розмову… Груздев, а команда Юрса бувала на всіх прийомах, які відвідував Кульков?

— Ми працюємо в цьому напрямі, товаришу генерал, — відповів полковник. — Часу було обмаль для перегляду документів… У всякому разі, в бельгійців від Юрса нікого не було; у датчан також… До англійців він сам їздить практично на кожний захід, до шведів теж. Узагальнити дані спостереження я зможу завтра, до п'ятнадцятої нуль-нуль.

— Чудово, дякую… Ну, то яке ж рішення приймемо? Я повинен доповісти керівництву про наші пропозиції… Про нашу пропозицію, — виправив себе Сергієнко, — так буде точніше…

— Наша пропозиція, — сказав Славін, — можлива тільки тоді, коли ми прочитаємо те, що Кулькову написали з ЦРУ.

— Розшифрувавши текст, він спалить його, — відповів Сергієнко. — І ми залишимося з носом…

Славін усміхнувся:

— Ми зобов'язані залишитися не з носом, а з текстом, який він пише, товаришу генерал. А він його саме зараз пише. Якщо не вийде з дому, значить, уранці текст буде або вдома, або при ньому.

— І ви підійдете до нього, коли піп сідатиме в службову машину, й попросите: «Геннадію Олександровичу, будьте ласкаві, мені хотілося б прочитати те, що ви написали в Ленглі?» Брати його треба. Прямо зараз. І з доказами.

— Я не згоден, — вперто заперечив Славін. — У нас досить доказів, щоб передати справу слідчим органам: сотенна асигнація, мічений перстень у Насті, сфотографований на плівку факт закладення контейнера в тайник Юрсом і факт виймання Кульковим з контейнера. Груздєв правду каже, я не знаю, скільки потрібно буде часу, щоб Голуб після арешту почав говорити.

— А по-третє, член американської делегації Чарльз Макгоні чекає якихось дуже важливих новин із Вашінгтона, — замислено повторив. Сергієнко, — які багато. в чому визначать закінчення переговорів… Товаришу Груздєв, який розклад дня у Кулькова на завтра?

Той відповів так, немов ждав цього запитання:

— О восьмій басейн «Москва», сьомий павільйон, париться й плаває разом з артистами московських театрів, у них абонемент на цей же час, — чітко відрапортував Груздєв. — О дев'ятій тридцять їде з Криловським на засідання колегії з електронної промисловості. О першій годині тридцять хвилин обід з індійською делегацією в «Метрополі». О третій тридцять засідання координаційної комісії з нової техніки, потім прийом у англійців, звідти о двадцятій тридцять поїде до коханки Насті, дружині сказав, що затримається на засіданні профкому, а потім, мовляв, має бути ділова вечеря з іноземцями, обіцяв повернутись о пів на дванадцяту.

— А післязавтра?

— О дев'ятій нарада в штабі протиповітряної оборони країни, потім…

— От нам і треба, — жорстко сказав Сергієнко, — щоб після цієї наради його запальничка, з вмонтованою в неї фотокамерою, потрапила до нас хоча б на годину… При цьому підрозділ Коновалова мусить постійно аналізувати маршрути поїздок розвідки ЦРУ по Москві, — чи немає якогось перетину з маршрутами Кулькова… А група Гречаєва робить усе, щоб знайти тайник, де Кульков зберігає шифротаблиціо.

— Коли Кульков кинеться до запальнички, він усе зрозуміє, — озвався Славін. — І ляже на грунт… Або ж запанікує…

— А хіба це погано, коли противник панікує? — Сергієнко здвигнув плечима. — А втім, ваша правда, до певного часу Кульков має бути цілком спокійний… Ось, — він витяг з кишені точну копію тієї запальнички, яку ЦРУ заклало в контейнер, — ця підробка повинна побути в нього доти, поки ми подивимося, що він назнімав справжньою.

Груздєв похитав головою:

— Елегантно, товаришу генерал, та коли ми зв'язуємо Кулькова з тим, що зараз відбувається в Женеві, я насамперед зацікавився б тими питаннями, які вони йому ставлять…

— Не про комбінати ж побутового обслуговування, — зітхнув Славін. — І не про наш ненав'язливий сервіс. Про ракети питають, ясна річ…

— Кожне запитання таїть у собі тенденцію, — зауважив Сергієнко, — Груздєв правильно сказав… Що ж, брати його зараз?

— Ні, — твердо відповів Славін. — Тільки після того, як ми прочитаємо його відповідь Ленглі та їхній черговий запит.

Дружину Кулькова, Лідію Василівну, запросила подруга; сам розважався в танцівниці Насті; на прийомі в англійців ні з ким у контакт не вступав.

А шифротаблиця зберігалася в тайнику, який він зробив у своєму кабінеті за плінтусом; крім інструкцій про постійний зв'язок і час радіопередач, у запитальнику наполягали: «Нам здається, що ви ознайомили нас тільки з тими ракетними установками, які знаходяться на території західних районів СРСР. Наші експерти вважають: ви поки що не змогли дістати вичерпної інформації про всі ракетні комплекси, які, на нашу думку, значно перевищують ту кількість, що ви назвали у вашому попередньому донесенні. Були б дуже вдячні вам, якби ви зробили все можливе, аби виявити стартові площадки не тільки побудовані, а й ті, котрі будуються. Справа, як ви розумієте, зовсім не терпить зволікання, бо ситуація, що склалася нині в Женеві, передбачає прийняття кардинальних рішень в ім'я торжества справи миру й демократії. Просили б також повідомити прізвища, військові й наукові звання тих людей, з якими мають бути зустрічі найближчими днями, це надасть інформації ще більшої достовірності й об'єктивності. Ваш друг «Л».

— Ну що ж, — сказав Сергієнко, — все начебто стає на свої місця. До речі, слідчі готові до роботи з Голубом?

— Дозвольте мені попрацювати з Кульковим, товаришу генерал, — сказав Славін. — Якщо ми хочемо вдарити Ленглі, то краще це зробити, поки Голуб на волі. Думаю, за ним, за кожним його кроком, як свого часу за Лісником — Тріаноном — Дубовим, стежать люди ЦРУ, можемо сполошити… А час у Женеві цокає, ми не маємо привілею на помилку. Якщо він мовчатиме на допитах, ми упустимо темп, цього нам не простять… Треба, щоб Кульков побув на волі, але працювати він повинен не на ЦРУ, а на нас… Думаю, версія двійника, як це ми зробили в операції проти Луїсбурга, зараз не пройде, люди Ленглі — здібні учні, вони вміють робити висновки…

— Ми повинні зайвий раз продемонструвати громадській думці світу, як ЦРУ, виконуючи вказівки воєнно-промислового комплексу, протистоїть будь-якому діалогові між Москвою і Вашінгтоном. Так? Вся преса, контрольована ВПК, — коли не буде завершального акту, який засвідчимо не тільки ми, — ошельмує всю справу, оббреше її або ж взагалі замовчить. Отже, Славін, як завжди, передбачливий: ми не маємо привілею на помилку. Готуйте прикидку гри, доповідатиму нагорі.