Значення, що їх не знайдеш у коанах
Чому в дзен-буддизмі ми практикуємо «запитання-відповідь»?
Ці поняття є ключовими для досягнення просвітлення.
Наша сутність чиста й невинна, досконала у своїй первозданності. Пошук власної сутності — це пошук просвітлення, тобто саторі.
Усе, що необхідно людині, було закладено в неї ще від самого початку. Просвітлення — це не пошук відповіді в зовнішньому світі, для цього потрібно зазирнути всередину. Коли ми зустрічаємося з власною істинною сутністю, то досягаємо просвітлення — саторі.
У дзенській школі Ріндзай суворо дотримуються практики мондо. Це дзенська практика у форматі «запитання-відповідь», під час якої також вивчають коани — для того, щоб досягти просвітлення. Мова дзенських притч, коанів, перевіряє та пробуджує розум.
Ось вам відомий приклад: «Чи має собака природу Будди?»
Відповідь «так» можна вважати неправильною, хоча й відповідь «ні» може бути також хибною. Практика триває, що більше виникає питань, відповіді на яких немає. Повторюючи цю вправу, ми відкриваємо істину.
Думати головою? Чи тілом?
Ми все одно можемо дійти до тієї самої відповіді.
У школі дзен-буддизму Ріндзай для того, щоб досягти просвітлення, вивчають коани, тим часом школа Сото базована суто на практиці дзадзен.
«Сікантадза», так японською мовою звучить китайський термін для позначення дзадзен, і це означає «просто сидіти». Практикуючи «сікантадзу», ви навіть забуваєте, що сидите, і розум переходить у стан небуття. Ви не прагнете досягти просвітлення, не намагаєтеся зміцнити дух або ж покращити самопочуття — взагалі ні про що не думаєте. У традиції Сото-дзен ви просто сідаєте, не докладаючи при цьому жодних зусиль.
Цілеспрямована практика дзадзен дає результати: вона вигострює розум, щоб зрештою досягти просвітлення. І хоча мета сидячої медитації не в тому, щоб досягти просвітлення, але так уже трапляється, що просвітлення настає в результаті цього сидіння.
Обидві дзенські школи (Ріндзай та Сото) мають одну мету: наблизити вас до вашої сутності. Різниця лише в методах досягнення цього стану.
Думати тільки головою? Чи думати лише тілом?
Що вам більше до вподоби?
Що спільного мають харизматичні особистості
Справжній харизмі слова ні до чого.
Деякі люди настільки харизматичні, що інших цілком природно до них вабить. Так, ніби в них особлива аура.
Якось під час «дзадзен-кай», тренувальної сесії дзадзен, ми обговорювали «поняття духу, а не форми».
У Японії слива кидає виклик зимовій холоднечі, її цвіт має надзвичайно ніжний аромат. Ці пахощі не намагаються протистояти вітру, вони дають змогу легкому вітерцеві підхоплювати себе й нести далі. Те саме стосується доброчесної людини: її дух струменить увсебіч.
Людська харизма й аура мають схожі властивості.
Розбагатівши чи здобувши вищий статус, люди схильні до гордощів та хвальковитості. Проте частенько справжня людська чарівність проступає, коли вони не мовлять ані слова.
Як і цвіт сливи, я прагну, щоб мій дух був принадний, проте не хочу цим вихвалятися. Живу люб’язно, «з вдячністю до цієї людини» й усвідомлюючи, що «без допомоги іншого» я би не був там, де є сьогодні.