Теорія неймовірності

ГМО

80 % українців ставляться до ГМО різко негативно. Це результати опитування, проведеного компанією Research & Branding Group. Дивуватися нема чому. Гугл у списку результатів як відповідь на запит про ГМО відразу після вікіпедійної статті видає посилання на матеріал, де написано, що «споживання ГМО веде до безпліддя, вибуху онкологічних і ракових захворювань, генетичних каліцтв, алергічних реакцій, збільшення рівня смертності тощо». Словосполучення «онкологічних і ракових захворювань» уже дещо говорить про рівень статті, але далі автор додає: «Генна інженерія нещодавно занесена Ватиканом до переліку смертних гріхів». І це — вдумайтеся лишень — одна з найрелевантніших, на думку пошукового алгоритму, гугл-публікацій на тему ГМО в нашій країні.

Зайве казати, що ніщо з переліченого не відповідає дійсності. ГМО не зумовлюють виникнення безпліддя, не спричиняють генетичних каліцтв (хай там що це таке) і здатні призводити до онкологічних захворювань не більше за немодифіковані продукти. Всі ці закиди — вигадки. Навіть щодо Ватикану. Влітку 2017-го Папа Римський Франциск у листі до єпископів про використання продуктів для причастя офіційно дозволив споживати хліб і вино, виготовлені із застосуванням ГМО-продуктів.

То чи справді ГМО принаймні чимось небезпечні?

Генетично модифікований організм — це організм, ДНК якого штучно відредагували. Побутує думка, ніби історія ГМО починається із сімдесятих років минулого століття, проте люди змінюють геноми свійських тварин і рослин задля покращення їхніх властивостей від часу зародження сільського господарства, тобто понад вісім тисяч років. Просто зараз ми це робимо методами генної інженерії — швидко та цілеспрямовано, а раніше досягали завдяки повільній селекції, більше покладаючись на випадок.

Наприклад, нектарин — це ГМО, попри те, що жодний учений не копирсався в його геномі. Нектарин є результатом старої доброї селекції, та це не змінює того факту, що нектарин — це генетично модифікований, витриваліший і стійкіший до шкідників персик.

Кукурудза — навіть та, зерна якої не покращували в мікробіологічній лабораторії, — також ГМО. Качани природної, немодифікованої кукурудзи, яку одомашнили індіанці Центральної Америки 8700 років тому, були завбільшки з палець і мали такі крихітні зернята, що їх ледве вдавалося розжувати.

Тож якщо генетичне модифікування не шкодило людям упродовж восьми тисяч років, важко зрозуміти, чому воно шкодитиме зараз.

Можна заперечити, що наведені приклади стосуються селекції, а це ніби як природна зміна ДНК, тоді як чиста генна інженерія начебто ризикована непередбачуваними наслідками. Один із найбільших страхів щодо ГМО пов’язаний із тим, що споживання генномодифікованих продуктів якось вплине на ДНК. Вживлені гени вийдуть із-під контролю та поширяться організмом. Але це припущення абсурдне. Так, методи генної інженерії різні, серед них, зокрема, знайдуться й такі, що засновані на використанні бактерій і вірусів, здатних переносити гени в клітини. Проте в кінцевому продукті, вирощеному після модифікації, цих бактерій чи вірусів немає. Купуючи автомобіль, ви не отримуєте ще й механіка, який складав його за конвеєром.

Погляньмо на ситуацію з іншого боку. Деактивацією чи зміною певних генів у ДНК людини можна вилікувати чимало хвороб, ось тільки успіхи на цих теренах поки що незначні. Причина в тім, що змінити ДНК в усіх клітинах тіла — завдання немислимої складності. Цього важко досягти навіть із надсучасним обладнанням і мільйонами доларів фінансування. Тому думати, що з’ївши ГМО-огірок чи шоколадний батончик, який містить генномодифіковану сою, підчепиш якийсь лихий ген, що перетворить тебе на генетичного покруча, щонайменше наївно. Якби щось таке було правдою, лікарі давно застосовували б цю методику для лікування раку та різноманітних вроджених генетичних захворювань.

Попри все, в Україні ГМО заборонені. Всі без винятку. Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» забороняє обіг ГМО-продуктів, які не було внесено до спеціального Державного реєстру ГМО. На сьогодні в цьому реєстрі не міститься жодного запису. Жодного сорту сільськогосподарських рослин, жодної породи свійських тварин. Це, звісно, не означає, що в Україні ГМО немає. Фермери — не політики, вони давно збагнули переваги новітніх сортів, і, за неофіційними даними, близько 80 % сої та 10 % кукурудзи в Україні вирощують із генномодифікованого насіння.

Але й це ще не все. Україна стала першою державою у світі, що зобов’язала виробників та імпортерів харчових продуктів ставити позначку «без ГМО» на пакуванні всіх харчових продуктів, навіть тих, які ГМО не стосуються абсолютно. Наприклад, на пачках солі чи пляшках алкоголю. У солі та в спирті немає ДНК, але от депутати вважають, що є, і редагувати його не можна.

Можна уявити, як воно відбувалося. Якийсь парламентарій увів у рядок пошуку гуглу ГМО, пропустив посилання на вікіпедію та прочитав, що Ватикан оголосив генну інженерію смертним гріхом. Після чого помчав писати проєкт закону про заборону ГМО. Ну бо смертний гріх же ж. Сам Папа сказав.

Якщо серйозно, то така категоричність засмучує. У Китаї, Індії, Японії та США, у країнах Латинської Америки ГМО-культури застосовують повсюдно. І постійно працюють над одержанням нових. Посухостійкі сорти, рослини з покращеним фотосинтезом, злаки, які поглинатимуть азот просто з повітря, щоби були непотрібними добрива, — усе це дасть змогу вирощувати більше харчової продукції або ж вирощувати її в регіонах, де на теперішній час займатися сільським господарством неможливо. Це врятує мільйони людей від голоду. І попри все, чимало країн, не надто розбираючись, упроваджують заборону на ГМО. Така опірність до змін видається щонайменше дивною. Уявіть, що було б, якби після винайдення пеніциліну більшість країн увела мораторій не лише на його використання, а й на розроблення будь-яких антибіотиків, бо пеніцилін має побічні ефекти. А він таки має. І серед них анафілактичний шок. Щось подібне ми зараз спостерігаємо з ГМО. Єдина відмінність — за тридцять років країни, які користуються генномодифікованими продуктами, так і не виявили жодних побічних ефектів.