Теорія неймовірності

Як Плутон понизили у званні та чому це було неминуче

Понад сімдесят років від моменту відкриття 1930-го Плутон вважали планетою. Так, він ледь не вдвічі менший і в п’ять разів легший за земний Місяць, але кого це бентежило? Кілька поколінь людей вчили, що планет у Сонячній системі дев’ять.

А потім титул планети у Плутона відібрали. 24 серпня 2006 року Міжнародний астрономічний союз постановив, що відтепер у Сонячній системі лише вісім планет, а Плутон понизив до звання карлика. Чи то пак карликової планети. Рішення спричинило шквал обурення та суперечок між планетологами й рештою астрономічної спільноти. На адресу Міжнародного астрономічного союзу посипалися гнівні листи від школярів і астрономів-любителів. Одначе найдивнішим було те, що «вбивцею» Плутона як планети стала людина, яка знайшла десяту планету Сонячної системи — Ериду. 29 липня 2005 року група американських астрономів під керівництвом професора Каліфорнійського технологічного інституту Майкла Брауна заявила про фіксацію масивного кам’янистого тіла, яке обертається на віддаленій, дуже витягнутій і нахиленій під значним кутом до екліптики орбіті. Ерида виявилася важчою за Плутон. Отже, якщо Плутон — планета, то й Ериду годилося б наректи планетою.

Ось тільки, як завжди, не все так просто.

2003-го, за два роки до відкриття Ериди, той самий Майкл Браун спостеріг іще два транснептунові об’єкти, які згодом отримали назви Гаумеа та Седна. Обидва тіла були дещо меншими за Плутон, але не аж так, щоб зарахувати їх до окремого класу. Тобто якщо Плутон й Ерида — це планети, то й Гаумеа та Седну треба проголошувати повноцінними планетами. Власне, перший варіант резолюції Міжнародного астрономічного союзу саме це й пропонував: одним махом збільшити кількість мешканців Сонячної системи до дванадцяти, зарахувавши до планет великі транснептунові об’єкти. Втім, цей варіант генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу відхилила. І річ навіть не в тім, що за орбітою Нептуна майже напевно обертаються десятки поки що невиявлених астрономічних тіл, подібних до Плутона й Ериди. Проблема в тому, що схожі об’єкти є у внутрішній частині Сонячної системи. Церера — небесне тіло в поясі астероїдів між Марсом і Юпітером, яке відкрили ще 1801 року та тривалий час сприймали просто за гігантський астероїд. Діаметр Церери становить 950 кілометрів. Це більш ніж удвічі менше за діаметр Плутона. З іншого боку, це цілком співмірно з Седною. І якщо Седну проголосити планетою, то… Коротше, ви зрозуміли. Кожен наступний транснептуновий об’єкт діаметром понад 1000 кілометрів доведеться визнавати планетою.

І тоді Міжнародний астрономічний союз змінив власне визначення поняття планети. Згідно з новою номенклатурою планетою постає астрономічне тіло, яке обертається навколо зорі, є достатньо масивним, щоб набути сферичної форми під дією гравітації, і домінує на своїй орбіті. Домінування означає, що поряд із планетою не може бути інших відповідних за розміром небесних тіл, за винятком супутників.

Визначення, погодьтеся, блискуче. Єдина проблема: воно викреслює з пантеону планет Плутон, оскільки поряд із ним, на близьких орбітах, є схожі за розміром об’єкти. Тож Майкл Браун не мав вибору. Замість прийняти титул єдиного живого відкривача планет у Сонячній системі він став людиною, яка вбила Плутон.

Отже, планет усього вісім, і сподіватися на розширення Сонячної системи більше не варто. Так?

Ну… не зовсім. І це найнеймовірніша частина цієї історії. Є певні аргументи на доказ існування повноцінної дев’ятої планети за Нептуном. Річ у тім, що орбіти всіх відомих на сьогодні транснептунових об’єктів, зокрема й уже згаданих Плутона, Ериди, Гаумеа та Седни, мають підозріло спільні ознаки: вони лежать у близьких площинах і витягнуті в одному напрямку. Ймовірність, що така подібність орбіт є випадковою, вкрай мала. Пояснити специфіку їхнього розташування можна наявністю масивної планети, майже напевно холодного газового гіганта, орбіта якої витягнута в інший бік, а період обертання обчислюється десятками тисяч років. Поки що дев’ятої планети не знайшли. Та це не означає, що її немає. Зважаючи на величезний період обертання, вона цілком може перебувати в афелії, найвіддаленішій від Сонця точці орбіти. Тому надію не втрачено. Пошуки тривають. І цілком реально, що колись планет у Сонячній системі знову буде дев’ять.