Теорія неймовірності

Лосиний тест

Це саме те, що вам потрібно, якщо ви хочете з’ясувати, наскільки добре ваш автомобіль зберігає стійкість на спробі уникнути зіткнення з перешкодою. Тест називають лосиним, тому що лось важкий і довгоногий і лобове зіткнення з ним надзвичайно небезпечне. Якщо на дорогу перед авто вибігає, скажімо, собака, удар може вийти сильним, але навряд чи люди в салоні через нього постраждають. Натомість зіткнення з лосем може закінчитися трагічно: авто підкошує височенні ноги, після чого п’ятсоткілограмова туша влітає просто в лобове скло. Оскільки лосі вискакують на проїжджу частину здебільшого на заміських трасах, їх доводиться оминати на чималій швидкості, й лосиний тест імітує саме таку ситуацію.

Для проведення тесту на спеціальному майданчику розставляють дорожні конуси, що позначають краї смуг і перешкоду. Тестовий автомобіль має на швидкості об’їхати уявного лося й тут-таки повернутися на свою смугу, щоб уникнути зіткнення з автомобілем, який мчить назустріч. Тест вважають пройденим, якщо автомобіль обігнув перешкоду на швидкості не менше за 70 кілометрів на годину і не зачепив жодного з конусів, не ввійшов у занос і не перекинувся.

Лосиний тест уперше провели у Швеції на початку сімдесятих років минулого століття, хоча відомим він став лише 1997-го. У жовтні того року шведський автомобільний журналіст Роберт Колін тестував щойно випущений субкомпактний хетчбек «Мерседес» A-класу. Порівняно високий автомобіль із короткою колісною базою під час тесту перекинувся на дах на швидкості 60 кілометрів на годину. Що, вочевидь, було феєричним провалом. Колін зажадав зупинити продажі. У концерні «Даймлер-Бенц» спочатку проігнорували вимогу, але зрештою визнали проблему та відкликали всі продані на той час автомобілі. На їхнє модифікування компанія витратила 150 мільйонів євро.

Відтоді минула чверть століття. Сучасні авто оснащують цілою низкою систем активної безпеки. Антиблокування гальм, електронна система стабілізації, асистент екстреного гальмування, система розподілу гальмівних зусиль. Здавалося б, з усіма цими примочками нові авто мали би ставати щораз безпечнішими. Так?

На жаль, ні. З кожним роком дедалі більше нових автомобілів завалюють лосиний тест. І основною причиною цього є мода на спортивно-утилітарні автомобілі, так звані SUV.

SUV з’явилися на початку дев’яностих, швидко набули популярності та наприкінці нульових уже були автомобілями з найбільшим попитом на ринку. Упродовж дев’яти років, від 2010-го до 2019-го, їхні продажі зросли вшестеро — до 200 мільйонів одиниць. На сьогодні кожен третій придбаний у світі автомобіль — спортивно-утилітарний. Порівняно із седанами вони мають вищий кліренс і просторіший салон — і це дуже добре для пасажирів. Проблема в тім, що за такої конструкції центр мас автомобіля розташовується високо над дорогою, що негативно впливає на стійкість під час різких маневрів. Не згадуватимемо конкретних моделей, проте можете самі зазирнути на ютуб і побачити, скільки відомих авто ганебно провалили лосиний тест.

Заради справедливості треба зазначити, що проблеми є не тільки в паркетників і кросоверів. Іще один популярний нині тип автомобілів — електричні гібриди — також виявився неспроможним пройти лосиний тест. Більшість гібридних седанів збудовані на базі платформ, які розробляли для бензинових авто, тож абсолютно не придатні для розміщення під їхніми багажниками громіздких електричних батарей. Як наслідок — такий автомобіль веде під час маневрування й задні колеса втрачають зчеплення з дорогою.

Яка мораль цієї історії? Ну, напевно, це не дуже добре, коли мода на певні речі переважає здоровий глузд. Звісно, більшість водіїв навряд чи коли-небудь наразяться на лося посеред магістралі, проте це не означає, що проблема надумана. Замість лося може бути пішохід. Або авто, що виїжджає з бокової дороги. І навряд чи цей ризик вартий кількох зайвих сантиметрів кліренсу чи трохи об’ємнішого багажника.