Твори в 4-х томах. Том 2

ПАМ'ЯТІ АМЕРИКАНЦІВ, ЩО ЗАГИНУЛИ В ІСПАНІЇ

Ця ніч холодна для тих, хто спить в іспанській землі. Сніг пролітає поміж оливкові віти, сіється на корені дерев. Він лягає на могили з невеликими табличками в узголів'ї (там, де був час ставити їх). Оливи стоять зовсім голі на холодному вітрі, бо їхні нижні гілки було колись обрубано, щоб прикрити ними танки, і мертвим сьогодні холодно спати під невисокими горбками понад річкою Харама. Було холодно, коли вони загинули там у лютому, а відтоді вони вже не помічали, як змінювались пори року.

Минуло два роки з того часу, коли батальйон Лінкольна чотири з половиною місяці утримував висоти вздовж Харами, і перші американці, які полягли там, вже давно стали часткою іспанської землі.

Мертвим холодно спати сьогодні в Іспанії, і їм буде холодно спати всю зиму, поки земля спатиме разом з ними. Та навесні піде дощ, і земля подобрішає знову. З півдня повіє лагідний вітер над могилами. Чорні дерева оживуть і зазеленіють, а яблуні понад річкою Харама вкриються цвітом. Цієї весни мертві відчують, як земля оживає знов.

Бо ті, хто там лишився, — частка землі Іспанії, а земля Іспанії ніколи не вмре. Кожної зими здається, що вона вмерла, але кожної весни вона оживає знов. Мертві, що лежать у ній, житимуть з нею вічно.

Як ніколи не вмре земля, так ніколи не стане рабом той, хто був вільний. Селяни обробляють землю, в якій лежать мертві,

і знають, за що ті загинули. Був час для того, щоб вони це зрозуміли, і є вічність, щоб вони це пам'ятали.

Ті, хто загинув, живі в серцях і думках іспанських селян, іспанських робітників, усіх тих простих чесних людей, які вірили в республіканську Іспанію і боролися за неї. І поки ті, хто вмер за неї, живуть в іспанській землі,— а вони житимуть, поки жива земля, — ніяка тиранія не пануватиме в Іспанії.

Фашисти можуть розлізтися по всій країні, пробиваючи собі шлях тоннами іноземної сталі. Вони можуть просуватися вперед, підтримувані зрадниками і боягузами. Вони можуть руйнувати міста і села. Вони можуть прагнути тримати народ у рабстві. Але тримати у рабстві народ неможливо.

Іспанський народ знову повстане, як повставав завжди проти тиранії.

Мертвим не треба вставати. Вони тепер — частка землі, а скорити землю неможливо. Бо земля вічна. Вона переживе усіх тиранів.

Ті, хто пішов у неї з честю, — а ніхто й ніколи не йшов у неї з більїііоіо честю, ніж загиблі в Іспанії,— вже стали безсмертними.