У пошуках Оґопоґо

Чи допоміг студентам сніговий зубатий крокодил?

Сам Едмонтонський університет — ціле місто з дивовижною атмосферою молодості, радості життя, позитивної енергії. Стиль життя у цьому студентському містечку особливий. По-перше, улюблений спосіб пересування тут — велосипед. Навіть узимку більшість хлопців і дівчат приїздять на заняття на байках із товстими шинами.

Під кожним університетським корпусом стоять сотні велосипедів, прикрашених різними фенічками, які для власника двоколісної машини мають особливе значення. Може, то обереги, що допомагають їхнім господарям не потрапляти в дорожні пригоди? А може, вони нагадують про якісь щасливі події у житті велосипедиста, бо навіщо було б ось цьому симпатичному смаглявому юнакові з довжелезними дредами прив'язувати до керма маленьку рожеву мишку, на хвості у якої висить сердечко з написом «І love you»…

Велосипеди терпляче чекатимуть на своїх господарів, щоб після занять відвезти їх додому, і, до речі, я жодного разу не чула, щоб у когось вкрали його байка. Хоча ідеалізувати канадське життя, звичайно, не можна. Канада — це зовсім не рай земний. І Едмонтонський університет, в якому вчаться представники різних рас і народів, переживає такі ж проблеми, як і будь-який інший великий навчальний заклад.

Часом, пробігаючи крізь велетенську галерею студентського гуртожитку, де внизу розташувалися дешеві забігайлівки, а нагорі, мов бджолині стільники, тулилися невеличкі кімнатки, де мешкали білі, чорні, жовті та червоношкірі студенти, я спостерігала досить бурхливі сцени: юнаки й дівчата вимахували руками і, мабуть, кричали, намагаючись довести щось одне одному. Все це було видно, мов на екрані телевізора, бо вікна тих кімнаток не були завішані ні фіранками, ні. жалюзі. Ось таке собі безперервне шоу в режимі online. Підозрюю, що розумні керівники університету вирішили, що коли мешканці тих стільників-кімнаток перебуватимуть під постійним контролем, хай навіть випадкових спостерігачів, що пробігають внизу, то це трохи вгамує бурхливі пристрасті, що завжди вирують у молодіжному середовищі.

А ще мене здивували великі пластмасові кухлі, що висіли на рюкзаках більшості студентів.

Невже ваша молодь так любить пиво, що не може втриматися від цього трунку навіть під час занять? — здивовано запитала я в своєї колеги по роботі, пані Марусі.

Та що ви, — засміялася вона, — у нас в жодному разі не можна пити на території університету. Та й у місті на вулиці у нас ніхто не питиме алкоголю — це просто неприпустимо. А з тих великих кухлів студенти п'ють гарячу каву чи чай. До речі, я раджу і вам придбати такого міні-термоса. Він вам не раз стане у пригоді, коли ви мандруватимете містом чи затримаєтеся десь на зупинці, чекаючи на автобус.

Це була дуже корисна порада, і мені навіть не довелося купувати такий пластиковий кухоль, прикритий нагорі кришечкою з невеличким отвором, — я отримала його в подарунок під час якоїсь рекламної акції в одній з численних студентських кав'ярень, де мені одразу ж налили до нього кави. Я сьорбала запашний гарячий напій, дивилася на вдоволену усміхнену мордяку білого ведмедя, намальованого на моєму міні-термосі, що тримав у лапі точнісінько такого ж кухля, і думала про те, як виявляється, просто додати до життя людей трохи радості й комфорту.

І ще про особливості студентського життя в Канаді. Того року, коли я працювала в Едмонтонському університеті, уряд саме зібрався скоротити бюджет на освітні програми. Тож студенти на знак протесту зібралися ввечері біля адміністративного корпусу і зліпили зі снігу кумедні фігури та ще й розмалювали їх яскравими фарбами. Вранці, коли я прийшла на роботу, то побачила, що на великій, вкритій снігом галявині визирає з кущів зелений крокодил (певно, він мав символізувати уряд). Зубатий хижак відкусив сердешному сніговому студентові ногу. Ось ця «закривавлена» кінцівка валяється на сліпучо-білому снігу як докір усім жорстоким бюрократам! А поруч сніговий трактор переїхав ще одну жертву міністерської сваволі… Навколо цих витворів народної студентської творчості зібрався цілий натовп, у якому були і студенти, і сиві професори. Всі вони голосно жартували й сміялися. Я з сумом подумала, що у нас таких прикладів братання молоді з викладачами я поки що не зустрічала. І не тому, що наші студенти боягузливіші чи у них не вистачає фантазії. Просто вони не вірять, що дорослі дяді й тьоті з міносвіти звернуть увагу на такі неформальні протести. Часом мені здається, що коли нашого чиновника приймають на роботу, то йому тут- таки ампутують усі людські емоції, і в першу чергу почуття гумору та вміння співчувати…

А про те, чи повернули студентам пільги на навчання, я так і не дізналася — просто ми поїхали додому, і всі канадські справи почали видаватися чимось далеким і несправжнім.

Вроцлав. Ратуша на Ринковій площі у Вроцлаві і неодмінні гноми в помаранчевих ковпачках.

Вроцлав. Сучасний водограй побудували так, щоб він не спотворив старовинні будівлі.

Вроцлав. Ось уже кілька десятиліть по всьому місту з'являються бронзові фігурки гномів-краснолюдків.

Вроцлав. Пам'ятник усім з'їденим свійським тваринам. Кажуть, якщо посидіти на спині у свині чи у цапа, — тобі усміхнеться фортуна.

Вроцлав. Під високим готичним склепінням кафедрального собору звуки органа налаштовують натовпи туристів на урочистий лад.

Єгипет. Ось такий грудень у Шарм ель Шейху…

Єгипет. За скромну винагороду і верблюд, і погонич готові позувати хоч цілий день.

Єгипет. Ткані килимки — неодмінний сувенір з Єгипту.

Єгипет. Мрія кожного вуличного торговця — сфоткатися з «білою жінкою».

Туреччина. Взимку на турецьких курортах можна насолоджуватися самотністю й тишею…

Туреччина. У центрі Анталії можна зустріти й такі зовсім не «п'ятизіркові» хатинки.

Туреччина. А з цих розкішних апартаментів тебе доправлять до моря на прикрашеній квітами гондолі.

Туреччина. А ось так, напевно, власник дорогого бутика уявляє щасливих діточок мільйонерів, що відпочивають на дорогому курорті.

Канада. Ось такі українські церкви розкидані по всій Едмонтонщині.

Канада. Протестуючи проти скорочень бюджету на освіту, студенти зобразили чиновників у вигляді снігового крокодила, що відгризає студентові ногу.

Замість пам'ятників вождю пролетаріату українці Канади збудували пам'ятники грибам опенькам, варенику, ковбасі і, звичайно, гігантській писанці.

До найбільшого в Європі теплого озера Хевіз щороку приїжджає безліч людей з надією зцілити свої недуги.

Процедури дуже прості: висиш на рятівному колі, як поплавець, і зцілюєшся.

Як виявилося, у австрійському Граці є своя «родіна-мать».

Хевіз. А ця оголена ціпа цілісінький день демонструє свої принади учням гімназії, парафіянам і працівникам міськради.

Крит. Маленьке містечко Агея Пелагея приваблює туристів з усього світу затишною бухтою, оточеною крутими скелями.

Крит. Кноський палац — перлина прадавньої мінойської цивілізації. Цими лабіринтами блукав кровожерливий Мінотавр.

Крит. Цар Мінос кохався у мистецтві — стіни палацу прикрашено вишуканими малюнками.

Крит. Ці стародавні написи ще й досі не розшифрували.

А може, на камінних брилах, як на цих колючих кактусах, хтось три тисячі років тому увічнив своє ім'я написом: «Здесь был Вася»?

Крит. У таких крихітних, на два столики, тавернах кава і страви бувають найсмачніші.

Крит. Декоративні гарбузики-тарахоньки розмальовують і продають просто біля дороги.

Відень. У розкішному Бельведері ви врешті зможете побачити оригінали картин Ґустава Клімпта, розтиражовані в численних фастфудівських забігайлівках.

Відень. А так віденці боряться за чистоту рідного міста. Не прибрав за песиком — штраф 36 евро!

Відень. Навіщо ця сувора тітка з молотком відірвала голову сердешному чоловікові, я так і не дізналася. Можливо, це пересторога відвідувачам багатющого художнього музею?..