У пошуках Оґопоґо

Кролик Буцик і несподівана пропозиція

— Слухай, а ти можеш взяти тиждень відпустки? — навіть не привітавшись, запитала в мене подруга, зателефонувавши о сьомій ранку.

— Ну, в принципі, можу… А навіщо? — запитала я, знаючи, що зараз почую чергову божевільну пропозицію.

— Тоді швиденько пиши заяву на відпустку, збирай валізу й чекай на мене під своїм будинком завтра о шостій ранку. Я по тебе заїду на машині й заберу! — по-діловому скомандувала подруга. — Ага, і не забудь закордонний паспорт. Ти ж ніби казала, що маєш шенгенську візу на цілий рік.

— Лесю, може, ти хоча б поясниш, куди ми їдемо?

— Тю, а що, я не сказала? — зареготала моя скажена подруга. — В Угорщину, на гаряче озеро Хевіз. Там посеред зими квітнуть лотоси, і люди купаються в тому озері цілісінький рік, бо воно не замерзає — температура навіть взимку не нижча за двадцять три градуси!

— А гроші? Скільки потрібно грошей?

— На дорогу нічого — ми їдемо машиною, готель також безкоштовний — я для них написала цикл рекламних статей, і ось тепер зі мною розраховуються по бартеру класнючим двомісним номером, шведським столом на сніданок, розкішною вечерею і спа-процедурами. Ми мали їхати з колегою по роботі, але у неї захворів улюблений декоративний кролик Буцик, і вона, звичайно, нікуди не поїде: Буцика їй подарувала кохана людина, і тепер, коли вони розбіглися, це єдиний спогад про Велику Любов!

Я поглянула у вікно, за яким понуро сунули на роботу народні маси, уявила, як під ногами хлюпає сіра каша, на яку перетворився березневий сніг, перемішаний з вічною київською грязюкою, і сказала:

— А купальник треба брати?

Ось так, через хворобу невідомого мені декоративного кролика на ім'я Буцик, я вирушила у свою чергову подорож. До речі, сердешне звірятко, на щастя, одужало, і ми з ним згодом навіть познайомилися. Буцик виявився симпатичною, але неймовірно сексуально заклопотаною істотою, як, врешті, і колишній коханий Лесиної колеги…