Учта для гайвороння

Тим часом на Стіні

— Стривайте! — скаже цієї миті хтось із вас. — Зачекайте-но хвилинку! А де ж Дані з драконами? Де Тиріон? І Джона Сніговія ми майже не бачили. Невже оце і все?…

Авжеж не все. Буде ще і ще. Буде нова книжка, товща за цю.

Я не забув написати про інших героїв. Певно, що не забув — навпаки, написав про них дуже багато. Безліч сторінок, безліч розділів. І писав ще, доки мені не спало на думку, що книжка вже надто розпухла, щоб друкувати її одним романом… а я ще навіть не закінчив сюжет. І щоб розповісти усю історію, яку я хотів розповісти, мені довелося розділити одну книжку на дві.

Найпростіший спосіб такого поділу — узяти те, що я мав, роздерти навпіл і закінчити першу частину словами «Далі буде». Та що довше я думав, то далі міцнішала моя певність, що читачі краще вподобають книжку, яка розповість їм усю історію про половину героїв, ніж половину історії про всіх героїв. Саме цей спосіб я зрештою і обрав.

Тиріон, Джон, Станіс і Мелісандра, Давос Лукомор, решта персонажів, любов — або ненависть — до яких міцно увійшла у ваше життя, з’являться наступного року (це моє щире сподівання) у романі «Танок з драконами», який зосередиться на подіях неподалік Стіни і за морем — так само, як роман, що лежить перед вами, зосереджений на подіях у Король-Березі.

— Джордж Р.Р. Мартин, червень 2005 р.