Злочинця викривають зорі

40

На дахах будинків Праги грають теплі сонячні промені. Від Градчан[7] долинають передзвони, і у водах Влтави купаються відображення будов старого міста. Крізь розмальовані шибки верхніх вікон Карлового університету сонячні промені падають в Аудіторіум максимум, на темний дерев'яний паркет і старі коричньові лави, на яких сиділи незліченні покоління студентів.

У переповненому залі шум і гомін, як у вулику. Майже всіма європейськими і неєвропейськими мовами розмовляють делегати Генеральної сесії Європейського географічного товариства. Вони зібралися сюди з усіх країн: французи й італійці, поляки і румуни, англійці і індуси, бразільці і шведи. Біли вчених з Радянського Союзу зайняла місце німецька група, далі йдуть американці, а поряд з ними вчені Чехословаччини — представники країни, що так гостинно прийняла всіх делегатів. Уже давно це товариство перестало бути «виключно європейським». Його члени проживають у Сіднеї і в Шанхаї, в Ріо-де-Жанейро і в Хельсінкі, воно стало справді міжнародним. Президент товариства професор, доктор Григорі Оланеску з Бухарестського університету, надає слово професорові Чехіну, що сидів досі поряд з Гофстраатом і професором Тербовеном у передньому ряду.

Коли відомий вчений починає говорити, настає тиша, бо кожен з тих, хто сидить у залі, знає, що ця сесія присвячена великому відкриттю професора Тербовена і що Чехін зараз повідомить про боротьбу, яку наука повинна вести проти темних, підступних махінацій деяких капіталістичних трестів, щоб це відкриття й надалі служило на благо науки і миру.

Всі великі газети прислали в Прагу своїх спеціальних кореспондентів, а перед професором Чехіним на трибуні стоїть кілька мікрофонів: робота конференції транслюється празькою радіостанцією.

Зважуючи кожне слово, безстрасно і в той же час захоплююче розповідає професор Чехін про те, як безчесні люди з фінансових і промислових кіл намагалися прибрати відкриття до своїх рук.

— У тому, що це їм все ж не вдалося, — говорить він, підвищуючи голос, — велика заслуга члена нашого товариства, адвоката, доктора Гофстраата, який самовіддано став на захист доброї справи!

Хвиля оплесків прокотилася по залу, але Чехін уже продовжує говорити далі. Він розповідає також про Петера Тербовена, і знову чути лише скрипіння пер, які старанно записують усе, — так тихо у великому, високоповажному залі старого університету.

Потім на трибуну виходить сам професор Тербовен. Він, здається, трохи збентежений. Але перш ніж він починає говорити, знову здіймаються оплески: міжнародна асамблея видатних учених вітає і вшановує свого славетного діяча. Нарешті настала хвилина, коли на весь зал спокійно і виразно зазвучав ясний голос професора. Вже з перших слів він заполонив аудиторію, і перед очима захоплених слухачів усе виразніше постає картина незайманих лісів Юкатану. Вчений розповідає про свою експедицію, що мало не назавжди відірвала його від власного відкриття.

Він говорить про передісторичні часи Америки, повиті туманом давнини. Розповідає про ті пранароди, що населяли американський континент задовго до племен майя, ацтеків та інків.

— Велике переселення народів відбувалося з Північної Азії через Берінгову протоку в Північну Америку, — говорить професор Тербовен. — Ті народи проникали все глибше на південь і утворювали великі держави. Вони обходили лише тропічні праліси Південної Америки, клімат яких протягом століть був перешкодою для заселення.

Професор робить невеличку паузу і потім переходить до основного пункту своєї доповіді.

— В той час, коли Римська імперія стала світовою державою, в Центральній Америці утворилася імперія, що сягала від Анд аж до Марімі, цієї великої мексіканської пустелі. Я розкопав столицю цієї держави і при цьому здобув незаперечні докази того, що перший культурний народ Америки вийшов з Азії.

Атмосфера в залі напружена до краю. Тербовен говорить уже понад годину, але в залі весь час панує благоговійна тиша. Зацікавленість слухачів дедалі зростає, бо промовець повідомляє про все більш незвичайні і дивні речі.

— Північ Америки та Азії в ті часи зовсім не була такою холодною і непривітною, як тепер, — пояснює він. — В умовах помірного клімату там росли чудові ліси, і це зробило можливим таке велике переселення народів через Курільські острови, які являють собою немовби міст між Аляскою й Сибіром!

Уже три години говорить професор Тербовен. За ці три години вчені, які зібралися на сесію, не тільки дуже багато взнали про невідому досі передісторію Америки — вони усвідомили, що наука стоїть на порозі нової епохи, Відкриття Тербовена робить революцію в таких науках, як історія й географія, це ясно всім присутнім, і нескінченні бурхливі оплески завершують незвичайну доповідь вченого, яку з величезним інтересом слухав весь світ.

Потім президент товариства професор Оланеску дає різним членам завдання для дослідницької роботи, що має бути виконана з застосуванням нового апарата. Тепер є можливість розв'язати багато проблем з історії стародавнього світу, і в цьому візьмуть участь учені всіх країн. Таким чином, відкриття професора буде застосоване для наукових досліджень, послужить на славу і честь людства.

I люди тепер знають, що питання про те, як використовуватиметься винахід або відкриття — на благо чи на шкоду всьому світові — залежить від самих людей, від їх розуму, рішучості й готовності до боротьби.