Злочинця викривають зорі

_{УТОПІЯ І РЕАЛЬНІСТЬ}

_{Читач цього романа, звичайно, поставить перед собою запитання: в якій мірі фантастичний «телепогляд у минуле» має перспективи на технічну реалізацію і чи має взагалі ця ідея якесь наукове обгрунтування. Згідно з «Загальною теорією відносності» Альберта Ейнштейна світовий простір обмежений. В такому замкненому всесвіті світловий промінь, посланий з Землі у простір, коли-небудь знову повернеться на нашу планету. Якщо уявлення обмеженого Всесвіту правильне, то, за нашими теперішніми відомостями, світло потребуватиме мільярди років, щоб пролетіти Всесвіт і знову повернутися до нас. Якщо далі припустити, що світло, яке випромінювалось мільярди років тому, справді повернеться назад, то воно буде таким слабким, що й найкращі підсилювачі ніколи не зроблять його видимим. Отже, виходячи з сучасного стану наукового пізнання, треба вважати цей пункт романа утопією. Але цілком можливо, що світовий простір необмежений. Віктор Штерн у своїй книжці «Проблеми теорії пізнання в сучасній фізиці» називає теорію «обмеженого світового простору» «карикатурною теорією» і заперечує обмеженість світового простору, у якого навіть «виміряли» радіус кривизни.}

_{Дещо інакше стоїть справа з радарними приладами. Радарні установки — технічна реальність. У певному розумінні вони являють собою телевізори для безпосереднього телебачення, а той час, як звичайні телевізійні приймачі дозволяють тільки посереднє телебачення, бо через них можна сприймати лише те, що випромінює телевізійний центр за своєю програмою. За останні роки радарні прилади були значно удосконалені. При їх допомозі можна знімати так звані «електронні карти» будь-якої місцевості (незалежно від того, йдеться про день чи про ніч, добра видимість чи стоїть туман). На цих картах можна розпізнати водоймища, моря, великі будівлі, судна, ліси тощо. Це саме стосується й інфрапеленгаторів. Такі прилади теж існують, і були справді відкриті зорі, які посилають невидимі для людського ока «інфрачервоні промені».}

_{«Енцефалографи» вже виробляються. Вони дають змогу робити діагностичні висновки щодо патологічних процесів у мозку і, отже, являють собою досить досконалі медичні прилади. Але читати думки не можна ні за їх допомогою, ні за допомогою американського так званого «детектора брехні», про який твердять, ніби він реєструє кожне відхилення від істини.}

_{Г. Л. ФАЛЬБЕРГ.}