Щоденники принцеси

Вівторок, 14 жовтня, домашня кімната

Сьогодні вранці Лілі знову не подзвонила. Не те щоб я на це чекаю. Але я все одно змусила Ларса зупинитися біля її будинку: раптом вона знову захоче зі мною дружити. Вона ж, певно, бачила, якою я була рішучою з Ланою, і пожалкувала, що тоді мене так розкритикувала.

Але, здається, це зовсім не так.

Смішно вийшло. Коли Ларс привіз мене до школи, водій Тіни Хакім Баба теж її привіз. Ми всміхнулися одна одній і потім разом увійшли до школи, а за нами сунув її охоронець. Тіна дякувала мені за те, що я вчора зробила. Вона сказала, що розповіла про це своїм батькам, і ті запрошують мене до себе на вечерю у п’ятницю.

— І ти могла б заночувати в нас після вечері, — несміливо сказала Тіна. — Якщо хочеш.

— Добре, — сказала я.

Я погодилася більшою мірою тому, що мені було шкода Тіну, бо в неї взагалі немає друзів. Усі вважають її дивачкою, тому що в неї є охоронець і все таке. А ще я погодилася, бо чула, що в неї вдома є фонтан, прямо як у Дональда Трампа, і мені закортіло пересвідчитися, чи це правда.

Вона мені начебто подобається. І їй зі мною, здається, приємно.

Приємно, коли ти комусь приємна.

О Боже, повірити не можу. Але це має бути правда, якщо Шаміка так говорить.

У Лілі є кавалер на танці, присвячені розмаїттю культур, що на цих вихідних.

У Лілі є хлопець. Навіть у Лілі є хлопець. А я гадала, всі хлопці з нашої школи її бояться.

Але виявляється, є один такий, який її не боїться:

Борис Пельковський.

ААААААААХХХХХ!

Мене ніхто ніколи не запросить на побачення. Ніколи. У ВСІХ є пари на танці: у Шаміки, у Лілі, у Лінг Су, у Тіни Хакім Баба. Лиш у мене одної немає кавалера. У МЕНЕ ОДНОЇ.

Чому я народилася під такою нещасливою зіркою? За що мене було так жорстоко покарано і зроблено потворою? За що? ЗА ЩО???

Я б усе віддала, щоб з безгрудої принцеси зі зростом п’ять футів дев’ять дюймів стати нормальною людиною з грудьми і зростом п’ять футів шість дюймів.

УСЕ НА СВІТІ ВІДДАЛА Б.

Сьогодні на уроці Т і О, коли Майкл Московіц доказував мені, як правильно ділити, він зробив мені комплімент щодо інциденту з Вайнберґер (так він це назвав). Я здивувалася, звідки він про нього знає. А він сказав, що вже вся школа гуде про те, як я принизила Лану на очах у Джоша. І спитав:

— Твоя шафка зразу біля Джошевої, так?

Я сказала, що так.

А він:

— Мабуть, тобі тепер буде ніяково.

Я відповіла, що все гаразд, бо останнім часом Лана обходить це місце десятою дорогою, а Джош і раніше зі мною не дуже розмовляв, хіба що іноді, коли йому треба до своєї шафки, він каже: «Можна пройти?».

Я запитала в Майкла, чи Лілі досі каже про мене різну гидоту. А Майкл так ошелешено:

— Вона ніколи нічого такого про тебе не казала. Вона просто не розуміє, за що ти на неї тоді так накричала?

Я сказала:

— Майкле, вона завжди мене критикує! Я більше не могла цього терпіти. У мене повно проблем і без таких друзів, що не підтримують мене.

Він засміявся:

— Які це в тебе проблеми?

Так ніби я ще мала дитина і в мене не може бути проблем.

От я все і розповіла. Звісно, я не могла сказати йому, що я принцеса Женовії або що в мене немає грудей і таке інше, але я нагадала йому, що я нуль в алгебрі, що мені на тиждень призначили покарання і що нещодавно я прокинулася й побачила, як у нас на кухні сидить містер Джаніні в трусах і спокійнісінько снідає з моєю мамою.

Увесь час, коли ми з Майклом теревенили, я бачила, як з-за дошки оголошень на нас кидає сердиті погляди Лілі. На цій дошці вона величезним чорним «магічним» маркером писала заклики проти Хо. Мабуть, через те, що я посварилася з нею, вона не хоче, щоб я дружила з її братом.

Або, може, вона просто злиться, що цей її бойкот гастроному «Хо» призвів до серйозних непорозумінь у школі. По-перше, всі учні-азіати почали ходити за покупками виключно до «Хо». А чому б і ні? Через кампанію Лілі вони тепер знають, що на рівному місці можуть отримати знижку в п’ять центів на будь-який товар. Але тут виникає проблема. Справа в тім, що поблизу більше немає гастрономів, до інших вже треба їхати. Це спричинило розкол між протестувальниками. Ті, хто не курить, хочуть продовжувати бойкот, а курці обома руками за те, щоб відписати родині Хо суворого листа і забути про цю справу. А що всі популярні учні в школі курять, цей бойкот їм ні до чого. Вони як бігали, так і будуть бігати у гастроном «Хо» по сигарети «Кемел Лайт».

І коли розумієш, що перетягти на свій бік популярних учнів школи не вдасться, справі капут: жоден задум не вдасться без підтримки знаменитостей. Взяти, наприклад, Саллі Стратерз: де б зараз були всі голодні діти, якби не вона?

Отож так. А потім Майкл поставив мені дуже дивне запитання:

— Тобі дуже перепало?

Я здивовано поглянула на нього:

— Ти маєш на увазі за те, що мене на тиждень залишають після уроків? Ні, звісно, ні. Мама цілком на моєму боці. А тато хоче судитися зі школою.

Майкл сказав:

— Чого я питаю: якщо ти не зайнята в суботу, я подумав, що ми могли б…

Тут зайшла місіс Гілл і змусила всіх нас відповідати на запитання анкети на тему насильства над дітьми в умовах міста для своєї докторської дисертації. Вона й вухом не повела, коли Лілі сказала, що нам навряд чи вдасться кваліфіковано відповісти на запитання анкети, бо єдиний раз, коли ми зазнавали насильства, — це під час розпродажу джинсів полегшеного фасону в магазині «Ґеп» на Медісон-авеню.

Потім продзвенів дзвоник, і я кулею вилетіла з класу. Розумієте, я знала, про що хоче запитати в мене Майкл. Він запропонував мені зустрітися, щоб пояснити мені ділення в стовпчик, в якому, він каже, я взагалі не шурупаю. А я подумала, що це вже занадто. Математика? На вихідних? Після того, як я весь тиждень займалася нею майже кожної вільної хвилини?

Ні, дякую.

Але я не хотіла здатися грубою, тому пішла ще до того, як він устиг у мене щось запитати. Я повелася жахливо?

Але скільки ж можна критикувати моє ділення з остачею.

Grandmère каже, що мені краще дружити з Тіною Хакім Баба, ніж з Лілі Московіц. Але, гадаю, вона тому так вважає, що батьки Лілі психоаналітики, а Тінин тато, виявляється, арабський шейх, а мама — якась там родичка короля Швеції. Тому мені як спадкоємиці трону Женовїї краще тусуватися з Тіною.

До того ж, як зазначила бабуся, родина Хакім Баба дуже багата. Їм належить сила-силенна нафтових свердловин. Grandmère сказала, що, коли у п’ятницю я піду до них на вечерю, мені потрібно буде їм щось подарувати і вдягти туфлі від Гуччі. Я запитала Grandmère, що треба їм подарувати, а вона відповіла — сніданок. Вона зробить замовлення в ресторані «Бальдуччі», і сніданок доставлять їм у суботу вранці.

Важка це робота — бути принцесою.

Я щойно згадала: сьогодні за обідом Тіна читала вже нову книжку. Обкладинка була така сама, як у попередньої, тільки дівчина була не блондинка, а брюнетка. Ця книжка називається «Моє таємне кохання». В ній розповідається про дівчину-біднячку, яка закохується у багатого хлопця, а він її навіть не помічає. Потім дядько дівчини викрадає цього юнака і тримає у себе, щоб йому заплатили викуп. Вона промиває його рани і допомагає йому втекти, а він, звичайно, закохується в неї по самі вуха. Тіна сказала, що вже прочитала кінець, і в кінці дівчина буде жити з батьками цього багатого хлопця, бо її дядька посадять до в’язниці й він більше не зможе про неї піклуватися.

Чому таке ніколи не трапляється зі мною?