Щоденники принцеси

Неділя, 28 вересня

Сьогодні знову телефонував тато. Цього разу мама справді була в майстерні, тому зараз мені з душі якось відлягло через те, що я вчора збрехала і не сказала йому про містера Джаніні. Тато знову був якийсь дивний по телефону, тому я, зрештою, наважилася запитати:

— Тату, що, Grandmère померла?

Він спантеличився:

— Ні, Міє, з чого ти взяла?

А я сказала, що з того, що він якийсь дивний по телефону, а він мені:

— Я не дивний.

Він брехав, бо дійсно був якийсь дивний. Але я вирішила не діставати його і поговорити ліпше про Ісландію, бо ми вивчаємо її на уроках світових цивілізацій. В Ісландії найвищий рівень писемності населення, тому що там нема чого робити, окрім як читати. У них також є такі собі природні гарячі джерела, і всі в них купаються. Якось до них, в Ісландію, приїздила опера, і на кожну виставу було розпродано абсолютно всі квитки, її відвідало 98 відсотків населення. Всі знали слова з опери і весь день її наспівували.

Я б хотіла колись пожити в Ісландії. Нібито прикольна місцина. Не те що Манхеттен, де люди ні з того ні з сього можуть на тебе гаркнути.

Але тато наче не був у захваті від Ісландії. Гадаю, від контрасту, бо порівняно з Ісландією кожна країна видається помийною ямою. Країна, де живе батько, дуже маленька. Думаю, що якби до них приїхала опера, то її відвідало б 80 відсотків населення, і цим можна пишатися.

Я розповіла йому про це, тому що він політик, і я подумала, що це може дати йому якісь ідеї з приводу того, як поліпшити життя в Женовії, де він живе. Але, гадаю, поліпшувати вже нікуди. Головним джерелом прибутку цієї країни є туризм. Я це знаю, бо в сьомому класі робила доповідь про всі країни Європи. Що стосується прибутку з туризму, то Женовія за цим показником стоїть поряд з Діснейлендом. Можливо, саме тому люди в Женовії не платять податки: урядові й так грошей вистачає. Женовія — князівство. Є ще одне таке князівство — Монако. Мій батько каже, що в нас багато родичів у Монако, але я ще нікого з них не знаю, навіть у Grandmère з ними не зустрічалася.

Я підкинула татові ідейку, щоб наступного літа, замість відпочинку з ним і Grandmère в її палаці Міраньяк у Франції, ми б краще поїхали до Ісландії. Звісно, доведеться залишити бабусю в палаці. Їй не сподобається Ісландія. Як і всі інші місця, де цілодобово не подають її улюбленого напою — сайдкару[7].

На що тато відповів:

— Поговоримо про це якось іншим разом.

І кинув слухавку.

Мама не помилялася щодо нього.