Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння

38

Задихаючись і майже без сил Обі вискочив їх густих заростей на луг і примружився, раптово засліплений яскравим денним світлом. Він зголоднів, був наляканий і готовий розірвати злодюгу на шматочки.

На лузі нікого не було.

— Кловіс! — Крик повернувся луною. — Кловіс! Де ти?!

Відповіддю був лише стогін вітру між скелями, що підносилися, як башти. Обі подумав, що злодюга, напевно, злякався і ховається десь, боячись, що господар виявив пропажу грошей і підозрює, хто їх украв.

— Кловіс! Виходь! Нам пора в дорогу! Мені потрібно потрапити в палац! Кловіс!

Обі чекав відповіді, глибоко дихаючи. Потім, стиснувши кулаки, знову викрикнув ім'я малорослого злодюги.

Не дочекавшись відповіді, він опустився на коліна біля кострища, де Кловіс вранці розпалив вогонь, і попробував пальцем попіл. На лузі не було дощу, але попіл був холодним.

Обі встав, вдивляючись у вузьку ущелину, через яку вони проїхали рано вранці.

Холодний вітер куйовдив його волосся. Обі провів руками по волоссю, немов намагався зберегти голову після того, як усвідомив правду.

Він зрозумів, що Кловіс не став ховати вкрадений гаманець. Це не входило в його плани. Він вкрав гроші і втік, як тільки Обі вступив під склепіння густої рослинності.

Спустошений Обі зрозумів масштаби всього, що сталося. Ніхто не користувався цим обхідним шляхом. Кловіс привів його сюди, бо знав: Обі загине в проклятому болоті. Кловіс був упевнений, що Обі заблукає і болото поглине його. Або його зжеруть чудовиська, що охороняють Алтею…

Кловісу не потрібно було ховати гроші, він вирішив, що Обі загинув, і просто втік з грошима.

Але Обі невразливий. Він вижив в болоті. Він убив змію. Після цього жодне чудовисько вже не наважилося кинути йому виклик.

Можливо, Кловіс думав, що навіть якщо болото і не прикінчить Обі, то існують ще дві смертельні небезпеки, на які можна покластися. Алтея не запрошувала Обі. Кловіс, напевно, подумав, що чаклунка відноситься до непроханих гостей без особливої привітності. У неї була страхітлива репутація.

Але Кловіс не знав, що Обі невразливий.

Тільки одне рятувало Кловіса від люті Обі — Азерітські рівнини. І це була друга смертельна небезпека. Обі застряг в пустельному місці. У нього немає їжі. Вода поруч є, але немає посуду, щоб захопити її з собою. І коня теж немає. Навіть коричневу вовняну куртку, яка була не потрібна на болоті, Обі залишив злодюзі. Перетнути рівнину без їжі і теплого одягу по зимовому холоді — це прикінчить будь-кого. Навіть того, хто зумів пережити болото і візит до Алтеї…

Обі не міг змусити свої ноги зробити хоч крок вперед. Він знав, що якщо спробує відправитися в шлях по рівнинах, то помре. Незважаючи на холод, він відчував, як піт стікає по шиї. Заболіла голова…

Обі обернувся і подивився на болото. У будинку Алтеї повинні бути їжа, одяг, посуд для води. У будинку каліки їжа завжди повинна бути під руками. Чоловіка чаклунки поки що немає і, може, не буде кілька днів. Він повинен був залишити дружині їжу.

Обі потрібен теплий одяг, щоб перетнути холодні рівнини. Алтея сказала, чоловік пішов до палацу. У нього повинен бути теплий одяг, і, цілком можливо, що є запасний. А якщо й ні, Обі може використати ковдри — упакувати в них їжу і використати, як накидки.

Однак залишалася можливість, що чоловік Алтеї вже повернувся додому. У цій частині Азерітських рівнин сліди були відсутні, так що, швидше за все, він підійде до будинку з іншого боку. І виявить тіло дружини… Хоча це Обі не дуже турбувало. Він здатний впоратися з такою перешкодою, як скорботний чоловік. А може, той навіть буде задоволений, що позбувся дратівливої каліки-дружини. Який з неї толк? Чоловік повинен бути радий, що позбувся її. Можливо, він навіть запропонує Обі випити, щоб відсвяткувати таку подію… Втім, Обі не хотів святкувати. Алтея зіграла з ним злий жарт і позбавила задоволення, якого він так довго чекав і яке заслужив після довгої подорожі…

Обі зітхнув. Принаймні, вона тепер постачить його всім, що потрібно, щоб з'явитися в будинок предка.

Але коли він повернеться до Народного Палацу, у нього не буде грошей, якщо тільки він не знайде Кловіса. Обі знав, що це — марна надія. У Кловіса тепер були гроші, і він міг податися в інші місця, щедро витрачаючи багатство, нажите нечесним шляхом. Жалюгідний злодюжка напевно був вже далеко.

А у Обі немає навіть мідного пенні. Як йому бути?.. Він не може повернутися до того злиденного життя, яким він жив разом з матір'ю. Тільки не зараз, коли підтвердилося, що він — Рал, майже принц…

Ні, він не може повернутися до колишнього життя. І не повернеться!..

Киплячи від гніву, Обі кинувся в зарості. Тут рано темніє. У нього немає зайвого часу.

Обі не став торкатися тіла. Він не відчував відрази до мертвих. Навпаки, мертві притягували його. Він провів багато часу поруч з мертвими тілами. Але ця жінка кидала його в дрож. Навіть мертва, вона, здавалося, спостерігала за тим, як він обшукує її будинок, скидаючи одяг і запаси в купу в центрі кімнати.

Було щось страшне в цій жінці, яка розпростерлася на підлозі. Навіть мухи, що дзижчали в кімнаті, не сідали на неї. Латея теж була грізною, але ця жінка зовсім відрізнялася від неї. Алтея зіграла з ним злий жарт і не відповіла на запитання, а він, проробивши таку довгу подорож, заслужив відповіді.

Обі розлютився, подумавши про те, якими нестерпними можуть бути чаклунки. Принаймні, ця забезпечить його всім необхідним, щоб повернутися в будинок предків. У цій жінці було щось дуже й дуже страшне. Вона змогла заглянути в нього, Обі. Латея ніколи не була здатна на таке. Звичайно, вона думала, що бачить його наскрізь, але не бачила. А її сестра дійсно побачила Обі наскрізь.

Вона побачила голос усередині нього.

Обі не був упевнений, що знаходиться в безпеці навіть зараз, коли Алтея мертва. Хоча ці думки були просто грою багатої уяви — адже Обі невразливий. Він не знав жодної людини, якої йому слід було побоюватися.

У спальні він знайшов дві теплі вовняні сорочки. Вони виявилися замалі, але, розірвавши подекуди шви, він зміг їх надіти. Сорочки були досить теплими, щоб захистити його від холоду. Потім до купи речей на підлозі він додав ковдри.

Обі дуже дратувало те, що господар ще не повернувся.

Крім того, йому хотілося відволіктися від тіла чаклунки, яка ніби спостерігала за його роботою. Тому Обі почав будувати плани, як би когось убити, щоб не зійти з розуму. Потрібно відігратися на комусь за все, через що йому довелося пройти. Інакше все це нечесно. Нечесно!..

За вікном майже стемніло. Обі довелося запалити масляну лампу, щоб продовжити пошуки. Йому пощастило, у низенькій шафці він знайшов бурдюк для води. Стоячи на колінах, він рився в старому ганчір'ї, серед потрісканих чашок, зламаних кухонних приладів і запасів воску і гнотів. З дальнього кутка витягнув рулон полотна. Перевірив його на міцність і вирішив, що зможе зробити з нього мішок для речей. Навколо було досить тканини, щоб змайструвати лямки. Приладдя для шиття теж виявилися під рукою, на низько висячій полиці.

Обі зауважив, що всі необхідні жінці речі розташовувалися на полицях нижнього ряду, щоб покалічена чаклунка могла діставати до них.

Невже може існувати чаклунка без магії? Малоймовірно. Вона просто заздрила, бо голос говорив з Обі, а не з нею. Вона явно щось замишляла…

Обидва знав, що знадобиться якийсь час, щоб зібрати речі і зшити мішок для них. Він не повинен йти з дому вночі. Неможливо пробиратися по болоті в темряві. Обі був невразливим, але не дурним.

Поставивши поруч із собою масляну лампу, він взявся за шиття мішка. Алтея спостерігала за ним з підлоги. Вона була чаклункою, та Обі знав, що навіть ковдра, накинута на її голову, не допоможе. Якщо вона здатна спостерігати за ним зі світу мертвих, то звичайна ковдра не закриє неживі очі. Обидва повинен просто насолоджуватися тим, що вона спостерігає за його заняттям.

Закінчивши з мішком, він перевірив якість роботи, сів на лавку і почав упаковувати їжу і речі. У чаклунки знайшлися сушені фрукти і в'ялене м'ясо, а також ковбаса, сир і печиво — все, що буде легко нести. Він не став брати напівфабрикати, бо знав, що на Азерітських рівнинах нема з чого розвести багаття, і вже, звичайно, не збирався нести з собою паливо. Він буде подорожувати без нічого і дійде до палацу за кілька днів.

Що він буде робити, діставшись до палацу, як він буде жити, не маючи грошей, — Обі не знав. Спочатку він подумував про крадіжку, але швидко відкинув цю ідею. Він не був злодієм і не опуститься до того, щоб стати злочинцем. Він не знав точно, як потрапити в палац, він просто знав, що повинен там опинитися.

Закінчивши упаковку речей, Обі закрив очі і кілька разів позіхнув. Він спітнів від роботи і теплої одежі. Навіть вночі це місце виглядало похмуро. Обі не розумів, як чаклунка могла жити в такому місці. Не дивно, що її чоловік втік до палацу. Потягує ель зараз, напевно, та скаржиться якомусь приятелеві, що має повертатися до дружини на болоті.

Обидві не подобалася ідея спати в одному будинку з чаклункою, але, принаймні, вона була мертва. Хоча він як і раніше не довіряв їй. Можливо, вона провернула якийсь фокус… Обі знову позіхнув і витер з лоба піт.

На підлозі в спальні лежали два добре набитих сінники. Один був заправлений акуратно, другий більш неохайно. Судячи з усього, акуратно заправлений сінник належав чоловікові Алтеї, а другий — самій чаклунці. Обі не відчував незручності від того, що буде спати на чужих матрацах.

Звичайно, чоловік чаклунки не повернеться додому вночі, тому Обі не боявся, що прокинеться з ножем біля горла. Однак про всяк випадок вирішив підперти двері стільцем, перш ніж влягтися. Прийнявши всі запобіжні заходи, Обі позіхнув і ліг на матрац.

Хоча він і дуже хотів спати, але весь час прокидався. Його переслідували сновидіння. У будиночку було жарко. Оскільки зараз стояла зима, він встиг відвикнути від такої спеки. Зовні дзижчали комахи, вили і кричали якісь тварини. Обі крутився, намагаючись сховатися від погляду чаклунки і її всезнаючої посмішки. Вони переслідували його, як би він не крутився, не давали заснути міцно…

Остаточно Обі прокинувся, коли стало світати.

Він лежав на ліжку Алтеї.

Перевернувся на живіт і тільки тут відчув, що на підлозі, під матрацом, щось не в порядку. Стривожений, Обі відкинув сінник, щоб перевірити, який сюрприз приготувала йому чаклунка. Вона точно щось замишляла.

Одна дошка підлоги виявилася не закріплена. При найближчому дослідженні виявилося, що вона гойдається. І це було все. Ніяких предметів під матрацом не виявилося.

Обі обережно натиснув на один кінець дошки. Другий підвівся. Під дошкою лежала дерев'яна шкатулка. Обі витягнув її і спробував відкрити, але вона була замкнена. Ні замкової щілини, ні щілини, що показувала, де кришка, не спостерігалося. Ймовірно, шкатулка відкривалася за допомогою якогось фокусу. Вона була важкою. Обі потряс її й нічого не почув.

Тримаючи шкатулку в руці, Обидва перейшов в майстерню і сів на лавку.

У ящиках під лавкою він виявив інструменти, які зберігалися в мішечках. У трьох гарних шкіряних мішечках знаходилися рубанки. Ймовірно, шкіряні мішечки використовувалися для того, щоб інструменти не потьмяніли і не заіржавіли. У мішечках з тканини лежав набір циркулів, в інших — набір допоміжних інструментів. Чоловік чаклунки був дуже акуратною людиною. Напевно, життя на болоті з чаклункою зробило його божевільним.

Обидва вибрав серед інструментів молоток зі стамескою і озирнувся. Чаклунка і раніше лежала на підлозі і дивилася на нього.

— Що в скриньці? — Запитав Обі.

Звичайно ж, вона не відповіла. У неї не було ні найменшої схильності до співпраці. Побажай вона йому допомогти, вона б відповіла на питання замість того, щоб падати замертво після того, як камінь перетворився на прах. Обі здригнувся, згадавши про те, що трапилося. Щось було в цьому ворожінні, про що б варто було поміркувати…

Він намагався відкрити скриньку за допомогою стамески. Він перевірив вістрям кожен сантиметр, але шкатулка не піддавалася. Він заходився бити по ній молотком, але тільки зламав його ручку. Він зітхнув, вирішивши, що шкатулка — не вмістилище чого б то не було, а просто зброя проти непроханих гостей. Вдариш такою штукою по потилиці, і дух геть!..

Обі піднявся з лавки, щоб перевірити, чи все він взяв. У нього накопичилося достатньо загадок, залишених Алтеєю, над якими варто було поміркувати. Треба поспішати!..

І тим не менше Обі затримався. Якби ця важка штука, схожа на шкатулку, служила зброєю, її б тримали під руками. Ні, це саме шкатулка, і в ній знаходиться щось важливе, інакше б її не ховали під підлогу.

Обі знову покопався в інструментах, підібравши вузький різак і ще один молоток. Він вставив лезо під виступ, оперізуючий шкатулку по всіх чотирьох сторонах.

З носа Обі почав капати піт. Крекчучи від зусиль, він бив по кінці різака, намагаючись дорватися до вмісту.

Раптово дерево тріснуло, і шкатулка відкрилася. Золоті та срібні монети посипалися з неї, ніби нутрощі з розкроєного ножем тіла. Обидва завмер і мовчки дивився на потік золота, падаючого на лавку. Шкатулка не бряжчала тому, що була набита золотом до країв.

Це було справжнє багатство.

Тут налічувалося разів у двадцять більше золота, ніж вкрав цей шахрай Кловіс. Обі думав, що з вини боягузливого злодюги став жебраком, а насправді виявився навіть багатше, ніж міг мріяти. Він дійсно був невразливий.

Він пройшов через випробування і нещастя, які зламали би більш слабку людину, і доля справедливо винагородила його за всі неприємності. Що це, якщо не знак згори?..

Обі посміхнувся жінці, яка як і раніше лежала посеред кімнати і спостерігала за його тріумфом, витер піт з чола і згріб всі монети в одну купу в центрі лавки. Він розділив їх на рівні купки і ретельно перелічив, щоб точно знати, скільки у нього грошей.

Закінчивши підрахунок, він звільнив мішечки від інструментів, розклав гроші по мішечках, а мішечки прилаштував у різні місця. Для більшого збереження він обв'язав кожен мішечок двома шкіряними шнурками і прив'язав їх кілька разів до пояса. Два маленьких мішечка він прив'язав під штани до ніг. І нагадав собі, що відтепер йому слід побоюватися пристрасних дамочок і їх ласкавих рук, щоб вони не отримали більше того, що він мав намір дати.

Кловіс дав йому гарний урок. З цього часу він більше не буде тримати всі гроші в одному місці. Такий багатий чоловік, як він, повинен вміти захищати своє багатство. У світі повно злодіїв.