Вітрила

  Птиці зелені

  у пізню пору

  спати злетілись

  на свіжий по́руб.

  Тихо спустились

  на жовту глицю

  птиці зелені,

  зелені птиці.

  Крилами били,

  пера губили,

  голови сизі

  низько хилили.

  Пні навкруги —

  їхні родичі кровні.

  Зрізи на пнях —

  наче місяць у повні...

  Птиці зелені!

  Що ж вам ще треба?

  Маєте місяць.

  Маєте небо.

  Та на зорі,

  в золотаву пору,

  птиці зелені

  рвонулися вгору.

  Тільки злетіть

  не змогли, не зуміли:

  тісно було,

  переплутались крила.