Вітрила

Не було ніякої умови —

випадково зустрічались скрізь.

А скажи, що це невипадково, —

дівчина образиться до сліз.

Вештались по вулицях широких,

хитрували, здовжуючи путь,

та боялись навіть ненароком

лагідніше глянути, зітхнуть.

А коли ішли повз огорожу,

де буяла яблуня в цвіту, —

недріманну знехтував сторожу,

хлопець розігнавсь у висоту.

Умудрився дуже обережно

найніжнішу гілку відломить,

щоб зробилось тихо і безмежно,

щоб нічого вже не говорить...

От і все. А сумувать не треба.

І не варт мінитись на лиці,

коли в травні раптом біля тебе

пройде хлопець з гілкою в руці.