Вітрила

Чатує вітер на останнє листя

старого дуба, що своїм корінням

тримає схили урвища...

А знизу,

по глинищах,

по збляклих травах

вповзає дим циганського багаття,

і чутно — перегукуються люди

за сірою гіркою пеленою...

Строката хустка — жовте і багряне —

з плечей лісів упала їм під ноги.

І вся природа схожа на циганку —

вродливу,

    темнооку,

        напівголу,

в червоному намисті з горобини,

з горіховими бубнами в руках...