«Не питай, чи люблю...»


Не питай, чи люблю, чи навіки.

Я, здається, не знаю сама,

де взяли свій початок ріки,

де ті ріки море прийма.

Безоглядно іду стрічати,

Безоглядно вертаюсь назад.

І увібрана грунтом гроза

проростає барвінком хрещатим.

І у білім цвіту опалім,

що зронили в грозу вишняки,

я стою і дивлюся в далі

з-під своєї легкої руки...

Загрузка...