Вітрила

Заведіть мене, дороги,

у моє кохане місто.

А щоб ви не заблудились,

дам прикмету дорогу:

там хлоп’ята босоногі

продають лілеї білі,

продають важку брунатну,

придніпровськую кугу.

Я візьму лілею в руки,

розгорну її пелюстки.

Думать буду про мандрівки,

спокій ляже на чолі.

Не оплакуйте розлуки!

Я напевно повернуся...

Навіть плаваючі квіти

мають корінь у землі.