Вітрила

Материнські перестороги

не лякають,

давно забуті.

Ти і сам уже не від того,

щоб кому прочитать напуття.

Де ж пак,

маєш великий досвід,

у міжбрів’ї сувору складку.

А якщо і цього недосить, —

виручає тебе догадка.

Ти дорослий уже, нівроку,

з цим погодилась навіть мати...

А поглянеш на себе збоку —

чи хочеш себе впізнати?

І чи будеш собі до вподоби,

коли раптом зумієш збагнути:

ти всього лиш слаба подоба

того, чим ти хочеш бути.