Вітрила

Руки людської владний порух —

земля розрита в глибину.

Оранжовий цегляний порох

лягає шаром на стіну.

Стоять бараки опустілі,

фанера сухо шарудить...

Які ж то руки,

      чесні,

        вмілі,

будинки вивели в блакить?!

Дали їм колір лебединий

і зріст високий — до хмарин.

Торкнулись кожної цеглини,

а тут же — тисячі цеглин!

Всі на долонях робітничих

лишали садна і рубці...

Хай невідомих будівничих

достойні будуть пожильці!