Ніч повісила жовтий ліхтар над полями.
Зорі, ніби сніжинки,
косо падають вниз.
Осявають лице,
шарудять у нас під ногами
і пропалюють в полі
сніговицею витканий плис.
Ти не знаєш, чому
так зробилося гарно відразу?
Вчора так не було.
І ніколи так не було...
Просто, може, тому,
що сьогодні ми вперше разом
бачим сніг і зірки,
що горять у землі над чолом.