Хрест

Як розгоряться...

ДІВЧИНА РОЗПЛЮЩИЛА ОЧІ. ВОНА ДРІМАЛА ― І ОСЬ РІЗКО ПРОКИНУЛАСЯ. Роззирнулася — ця жахлива кімната так не схожа на її дім, про який колись дбала мати. І сирість — у всьому будинку тхнуло сирістю. Це ірландська погода? Ні, недбалий господар дешевих квартир.

Вона тихо всміхнулася від думки: «І його теж можна познайомити з вогнем».

Хоч їй зараз вчувався запах диму, ніби горіло десь зовсім близько, вона дозволила запаху огорнути себе, здійняти в повітря.

Вона була шалено рада, розсміялася, потім обхопила руками власне худе тіло, пригортаючи до себе вражаючу новину — вона вбила вже двох. Від цього накотив такий приплив адреналіну й сили, як зовсім нове, незнане сп’яніння. А проте їй мало. Ще... потрібно ще.

Краєм ока вона бачила спалах вогню. Зайнявся він у кутку кімнати, поповз угору стіною, але коли вона озирнулася до нього, то зник. Коли таке відбувалось (а ставалося це дедалі частіше), вона зазвичай дивилася на людей навколо, на їхню реакцію. Не могла повірити, що вони цього не бачать, — але справді ніхто, крім неї, нічого особливого не помічав. Це тільки підтверджувало: пітьма обрала її. Тільки вона може чути темний сценарій, лихий план помсти і виконати його.

Від вогняних видінь серце билося частіше.

Пригадала, як вилітали в Ірландію літаком компанії «Aer Lingus», і стюардеса питала, чи вони зібрались у відпустку. У кутку салону горіло полум’я — що, ніхто більше його не бачив? А дівчина тоді всміхнулась і відказала: «Так, родинна поїздка. Буде гарно, як у старі добрі часи, — і через паузу додала: — Наша мама вже там».

Стюардеса подумала, як приємно зустріти таку дружну родину, і пообіцяла: «Ви полюбите Ірландію».

Дівчина відірвала очі від пекельних вогнів, які загорялися понад крилами літака, й відповіла: «А вона — нас».