Мій бос — ідіот

Розділ 11. Відповідь на те, що не показують кольори: чому ми робимо так, як робимо

Буває, що люди ставлять під сумнів мої слова, коли я розповідаю про дослідження Марстона та систему DISA. Деякі з тих, кого я зустрічаю, не хочуть бачити те, що я бачу — вони вказують на відсутність наукових доказів. З іншого боку, психологія — це не наука, яка охоплює все. Для пояснення поведінки людини слід також звернутися до соціології, неврології, молекулярної генетики, фармакології, психіатрії, лінгвістики, антропології, педагогіки, економіки та, ймовірно, багатьох інших галузей науки. Інші відчувають, що дечого бракує. А деякі навіть гніваються: «Це не може бути так просто! Ви щось пропустили. Людей неможна описати отак обмежено — за чотирма ознаками. Розподіляти людей таким чином — це помилка».

Про що ж насправді йдеться, коли озвучують ці сумніви?

Я часто чую подібні думки психологів й інших людей із формальною освітою про те, що ця система не працює. Що це все — занадто спрощено. Що існує більше ніж чотири типи особистості.

Моя відповідь: звісно ж! Ані я, ані Марстон ніколи не стверджували, що є тільки чотири типи людей. Але ці чотири основні якості впливають на те, якими ми є. Як я вже згадував, їх можна поєднувати безліччю різних способів. З їх допомогою ви можете описати тисячі різних форм поведінки. Як у моєму прикладі з тортиком.

Оскільки можна визначити, який колір чи кольори має конкретна особистість, я часто отримую безліч різних додаткових питань. Наприклад, коли я аналізую ціле підприємство, до мене приходять люди зі звітами в руках і хочуть поговорити. Найчастіше вони зачаровуються, іноді трохи дивуються.

Дуже поширене запитання: як дві людини з подібними профілями можуть бути такими різними? Наприклад, двох жовто-червоних продавців можна розглядати як дві абсолютно різні особистості. Видно, що вони спілкуються аналогічно, але щось все-таки не так. Щось не узгоджується та здається помилковим.

Напевно, в цьому є сенс.

Відповідь на це запитання найчастіше є в наших рушійних силах. Ці два жовто-червоні персонажі, ймовірно, мають різні мотивації до роботи.

Що ховається під поверхнею та що обманює нас усіх

Рушійна сила — це те, що змушує нас вставати з ліжка, ходити на роботу, і це те, завдяки чому ми хочемо робити все, що можемо — день у день, з року в рік.

Дещо спрощено можна сказати так: це — ваші мотиваційні чинники. Або навіть простіше: це відповідь на запитання: чому.

Чому ви готові напружувати себе й докладати зусиль?

Чому ви хочете зробити щось «більше»?

Чому вам важливо, щоб у вас вийшло саме це?

Або таке саме запитання: Чому цей розділ абсолютно вам нецікавий?

Рушійні сили можуть змінюватися з часом. Життя змінюється, і тоді змінюються ваші мотиви до дій у різних сферах. Залежно від того, на якій стадії свого життя ви нині, значення для вас матимуть різні речі.

Приклад: якщо людина не має багато грошей, можливо, вона мріє стати мільйонером. У цьому немає нічого поганого. Але, скажімо, ви виграли в лотерею. Фокус-покус — і ви стали фінансово незалежним. Раптом гроші вже не так важливі для вас. На цьому фронті ви вже досягли успіху. Натомість ви менше працюєте й починаєте займатися чимось іншим, можливо, тим, про що завжди мріяли, але ніколи не могли собі дозволити. Можливо, почнете малювати картини або виграли так багато грошей, що тепер хочете стати видатним меценатом і жертвуєте кошти благодійним організаціям.

Нічого з цього ні краще, ні гірше за інше. Просто в різні періоди свого життям ми маємо різні пріоритети.

Наприклад, потреба в безпеці та стабільності зростає, коли в нас народжуються діти, і, можливо, зменшується, коли вони виростають і йдуть із батьківського дому. Ми можемо знову розслабитися. Рушійні сили змінюються з життєвими ситуаціями. Однак кольори так не міняються.

Рушійна сила людини — це, по суті, те, заради чого у цієї людини б’ється серце. Це речі, які для нас справді мають значення. Кожен раз, коли ми беремо на себе завдання, що задовольняє один із наших чинників-мотиваторів, у нас пробуджується пристрасть та енергія. Ми хочемо викластися на всю повну, і це, безумовно, краще, коли завдання відповідає нашим основним рушійним силам. Саме з цієї причини їх варто знати й добре розуміти.

Чи справді ми перевіряємо правильні речі?

Індивідуальні тести й перевірки, приміром, у процесі підбору персоналу, існують вже давно. Ми можемо відстежити їх аж до часу Першої світової війни. Трохи згодом, у 1920-х роках, вони стали справді модними, з часом ставали дедалі досконалішими, а отже, і точнішими.

Беручі на роботу, більшість компаній шукають передовсім досвід і компетентність. По-друге, рекрутери дивляться на поведінку та рушійні сили.

Я думаю, що має бути суворо навпаки.

Якщо людині бракує якоїсь компетенції, її завжди можна навчити, наприклад, організувавши внутрішні курси в компанії. У більшості випадків компанія, мабуть, уже має когось із бажаними компетенціями.

Однак, якщо людина керується цінностями та рушійними силами, які узгоджуються з вашими / вашої компанії, тоді у всьому світі немає таких курсів, які змогли б це змінити. З такою людиною ви не прийдете на роботу з однаковою мотивацією, і з часом це може спричинити стрес для всіх.

Чому саме ви взялися читати цю книжку?

Візьміть цю книжку як приклад. Звичайно, я радий, що ви вирішили її прочитати. Але найцікавішою є причина, тобто ваша мотивація прочитати цю книжку. Ви можете прочитати її з багатьох різних причин, і те, чи буде її вміст відповідати цим причинам, вирішально впливатиме на те, чи сподобається вона вам.

• Можливо, саме ви читаєте її, бо вважаєте, що знання — це захопливо, ви любите навчатися нового; дізнаєтесь факти, про які раніше не знали. Знання є достатньою винагородою за те, щоб витратити на цю книжку чотири-п’ять годин вашої молодості. Якщо ви все ще не дізнаєтеся нічого нового з її тридцять одного розділу, ця книжка справді здаватиметься вам лайном.

• Хтось інший, можливо, вже читає цю книжку, тому що вона здається йому корисною. Він чи вона має намір спрямувати свої знання для кращої роботи, а також щоб домовитися про суттєве підвищення заробітної плати. Якщо, на жаль, виявиться, що викладену в цій книжці інформацію неможливо втілити на практиці, ця людина відчуватиме, що просто змарнувала кілька годин свого дорогоцінного часу. Нічого хорошого в цьому нема.

• Третя людина може прочитати цю книжку як частину особистого розвитку. Вона хоче стати кращою й компетентнішою. Якщо ця людина не зможе вдосконалитися як працівник чи як керівник, після того як витратить кілька годин свого часу на прочитання цієї книжки, вона не почуватиметься добре.

• Четверта особа вважатиме цю книжку обов’язковою до прочитання. Чудово, коли начальник зможе допомогти багатьом людям, використовуючи поради, що містяться в ній. Якщо ж виявиться, що ніхто не дослухається до порад, які читачам книжки дає її автор, або якщо її зміст насправді нікому нічим не допоможе, то ця книжка опиниться на смітнику.

• П’ята людина може сприймати книжку як важливий елемент своєї кар’єри. Завдяки знанням, зібраним між двома обкладинками, можна не лише заробляти гроші — можна навіть отримати підвищення по службі. Якщо ж виявиться, що поради з цієї книжки перевертають усе догори дриґом, а на людину чатує пониження в кар’єрі, то читач оцінить книжку вкрай погано. (Це навіть може призвести до грубих електронних листів на адресу автора).

• Є й такі, хто в процесі прочитання книжки з’ясує, що те, що я пишу, відповідає їхнім власним поглядам. Автор ніби розуміє їхні життєві пріоритети. Однак, якщо наші переконання й погляди, наприклад щодо керування, виявляться діаметрально протилежними, то книжка буда сприйнята негативно. Автор нічого не розуміє — навіщо мені його слухати?

Кожен із вас витратить однакову кількість часу на цю книжку. Вміст її не змінюватиметься, незалежно від того, хто її читає. Але кожен візьме з прочитаного щось інше. Якщо ви зіставляєте це з вашим основним кольором, то зрозумієте, що на різні речі ми дивимося по-різному залежно від того, що нас мотивує. І до речі — ваше рішення прочитати «Мій бос — ідіот», імовірно, мотивоване двома із шести викладених вище причинами.

Три рівні рушійних сил

Рушійні сили можна розглядати по-різному, проте ми повинні брати до уваги три основних рівні.

Ми маємо особисті рушійні сили, що глибоко вкорінені в наше єство. Це основні цінності, що ми їх природно набули протягом тривалого часу. Це ті фібри нашої душі, які в разі стимуляції приносять нам негайне задоволення.

Коли на нас впливають цінності, що походять ззовні, наприклад, від організації, у якій ми працюємо, наші рушійні сили слабшають. Цінності, що походять ззовні, теж важливі, але не так, як ті, що походять зсередини нас. Ми можемо запросто купитися на те, що кажуть інші, але те, що відбувається зсередини, завжди на першому місці.

Якщо рушійні сили й цінності компанії відповідають нашим, це, вочевидь, може нас сильно мотивувати. Інакше існує конфлікт між тим, що ми цінуємо, і тим, що цінують інші. Раптом ми перестаємо ладити один із одним. Навіть якщо ми розуміємо, чому важливим є те, що рухає компанію, і навіть якщо ми бачимо в цьому логіку, немає впевненості, що це переконає нас. У якийсь момент між нами виникне розрив.

Існують також неактивні рушійні сили. Вони сидять глибоко всередині нас, і іноді ми навіть не знаємо про них, аж доки не опинимося в конкретній ситуації. Іноді вони ховаються під поверхнею впродовж половини нашого життя, перш ніж у них з’явиться нагода себе показати. Іноді ми просто заперечуємо їх — свідомо чи несвідомо.

Якщо вам трапилося зустріти когось, хто пройшов зовсім інший кар’єрний шлях, повністю змінив спосіб свого життя або несподівано продав усе, що мав, то ви познайомилися з людиною, яка виявила те, про що раніше не здогадувалася. Деякі речі мають належним чином визріти.

Якими ж є ці рушійні сили?

Існує маса різних рушійних сил. Життя забезпечує нас усілякими можливими мотиваторами: любов, секс, влада, гроші тощо. Беручи до уваги дослідження Едварда Спренґерса щодо рушійних сил у професійному житті, можна сказати, що вони поділяються на шість основних типів.

Інтелектуальна (теоретична) рушійна сила — пристрасть до знань та ­істини

Найважливішою рушійною силою тут є бажання навчатися й примножувати свої знання. Індивід із цією рушійною силою зазвичай до будь-чого ставиться вдумливо. Найчастіше він не оцінює речі чи явища на основі їхньої зовнішньої оболонки чи корисності, але натомість прагне зрозуміти весь контекст з тим, щоб дійти висновків. Оскільки людина з чітко вираженою інтелектуальною рушійною силою зазвичай є дуже критичною, раціональною та ґрунтується у своїх поглядах на досвіді, інші сприймають їх як інтелектуалів. Ці люди дуже зацікавлені у впорядкуванні та систематизації знань.

Практично-економічна рушійна сила — пристрасть до корисності та прикладного застосування

Практично-економічна рушійна сила проявляється у великому інтересі до грошей і всього іншого, що може бути корисним та практично застосовним. Для цих людей дуже важливими є безпека й свобода — як для себе, так і для інших людей, а це, своєю чергою, можуть їм дати тільки хороші фінансові ресурси. Люди з вираженою практично-економічною рушійною силою зазвичай добре розуміються на різних аспектах бізнесу. Вони найчастіше належать до тих, для кого важливими є матеріальні блага та статусні речі.

Естетична рушійна сила — пристрасть до рівноваги та гармонії

Люди з чіткою естетичною рушійною силою дуже зацікавлені в стилі та гармонії. Вони зазвичай цінують предмети, події та переживання за їхню естетику та красу. Люди з цією рушійною силою вміють поціновувати й приділяти увагу унікальним особливостям різних явищ, яких інші навіть не бачать. Естетична рушійна сила не обов’язково означає, що людина може виражати себе в художньому плані, але вона, звичайно, має почуття естетики, знатиметься на красивих речах, відчуватиме рівновагу та гармонію.

Соціальна рушійна сила — пристрасть допомагати іншим

Люди із сильно вираженою соціальною рушійною силою виявляють щире зацікавлення в людях. Вони цінують інших, оточення сприймає їх як доброзичливих, приємних і неегоїстичних. Своєю чергою, вони сприймають усіх із теоретичною, практично-економічною чи естетичною рушійними силами як дещо холодних і нечутливих. Людина, яку мотивує соціальна рушійна сила, вважає, на відміну від людей з індивідуалістичною рушійною силою, що люди створені для взаємодопомоги. Люди з виразною соціальною рушійною силою за своєю природою готові на самопожертву.

Індивідуалістська рушійна сила — пристрасть до особистого успіху

Першочерговий інтерес людей із цією рушійною силою — це будь-яка форма влади, і йдеться не обов’язково про політичну владу. Дослідження показують, що керівники більшості галузей мають досить виражену індивідуалістську рушійну силу. Багато філософів уважає, що влада є найбільш універсальною цінністю й основним мотиватором, бо конкуренція й боротьба відбуваються у кожній царині нашого життя. В деяких осіб потяг до влади є надзвичайно яскраво вираженим. Вони прагнуть впливу й успіху.

Традиційна рушійна сила — пристрасть до особистого погляду на сенс власного життя

За цією рушійною силою стоїть те, що ми зазвичай називаємо гармонією та взаємоузгодженістю, порядком, системою чи навіть традицією. Люди із сильною традиційною рушійною силою прагнуть до будь-якої системи, у якій можуть жити — тобто того, у що вони можуть вірити і на основі чого можуть формувати правила свого життя. Йдеться про віру в найрізноманітніші речі з різних сфер, не обов’язково релігійну віру. Таку систему можна створити на основі релігії, політичної партії, але також за допомогою будь-чого іншого, що пропонує чіткі правила й принципи життя.

Це — основні рушійні сили. Однак ці шість типів можна й далі розподілити на дві підкатегорії: сильні та слабкі.

Справа чистої совісті

Поєднання різних рушійних сил визначає, як ви оцінюєте те, з чим стикаєтеся щодня, а також те, як ви інтерпретуєте все, що бачите й чуєте.

Залежно від ваших найпотужніших рушійних сил ви матимете різні підходи до роботи, а від цього ви також по-різному сприйматимете те, як здійснює керування ваш начальник, особливо якщо його рушійні сили відрізняються від ваших.

Тепер перейдемо до важливого запитання: перш ніж прочитати текст цього підрозділу, чи знали ви, які рушійні сили у вас найсильніші? Ви — теоретик, естетик чи індивідуаліст? Можливо, у вас є найбільше соціальної, традиційної чи практично-економічної рушійної сили? Яке їхнє поєднання конкретно у вас? Якими є ваші дві найсильніші рушійні сили? І не менш важливе запитання: якими є дві найслабші? Це також впливає на ваші мотивації та ті пріоритети, які ви ставите перед собою на роботі. Чи мали ви уявлення, як це впливає, наприклад, на ваш підхід до роботи?

І найважливіше запитання: чи доклав ваш начальник достатньо зусиль, щоб з’ясувати, якими є ваші рушійні сили, і чи спробував він на основі цієї інформації адаптувати свій стиль керування? Ні?

То як же ви зможете порозумітися?

Коли я працюю над розв’язанням конфліктів на робочих місцях, я майже завжди знаходжу причину конфлікту тільки на основі аналізу рушійних сил. І як завжди — якщо треба усунути проблему, спершу потрібно знати, в чому ж полягає проблема.

Які рушійні сили має ваш начальник? Якщо він став начальником, бо був орієнтований на результати, і ви вважаєте, що хороше обслуговування клієнтів — важливіше, навіть той факт, що ви маєте однакові кольори, вам не допоможе. У вас виникнуть проблеми з розумінням своїх пріоритетів. Іноді потрібно просто сісти й аргументовано поговорити про такі речі.