Мій бос — ідіот

Розділ 4. Як навчитися найкраще розуміти й передбачати поведінку свого начальства

Якщо ми подивимося на те, як поводяться люди, то побачимо деякі закономірності й моделі. Ви вже знаєте, що нами керують емоції. Є ті, хто охоче ставлять цю тезу під сумнів — зазвичай сині — але навіть ними керують емоції. Тільки у їх випадку — дещо по-іншому.

Візьмемо для прикладу поведінку червоних. Червоні начальники, порівнюючи з іншими кольорами, мають найменш витривалі запобіжники. Вони можуть спалахнути за мілісекунду. Вони дуже нетерплячі, тому швидко реагують на те, що хтось їх уповільнює або намагається затягнути виконання будь-чого. Фурія ховається постійно під поверхнею, тому нам в основному треба бути готовими до вибуху меншої або більшої сили. Навіть якщо червоний навчився бути спокійним і вміє придушувати свій гнів, оточення все одно відчує його роздратування. Деякі червоні не бачать сенсу це приховувати. Час від часу вони дають волю гніву, а інколи можуть по-справжньому вибухнути. Це змушує багатьох працівників компанії причаїтися й не висовуватися, а це, своєю чергою, призводить до того, що червоні начальники можуть бути відсторонені від інформації.

Жовті начальники в принципі надзвичайно оптимістичні: дивляться на все позитивно, можуть навіть мати проблеми щодо серйозного ­ставлення до поганих новин. Найбільше вони прагнуть уникати подібних ситуацій, бо хочуть завжди бути в гуморі — в доброму й позитивному настрої, довіряють більшості працівників і випромінюють добротливу енергію, впливають на настрій колег. Вони також погано ставляться до тих, хто намагається саботувати позитивну атмосферу в колективі. Такі начальники мають витриваліший запобіжник, ніж червоні, але коли вони вибухають, то можуть бути такими злими, як червоні. На щастя, такі спалахи їх виснажують, до того ж жовті швидко забувають, про що взагалі йшлося. Життя триває. Підсумуємо сказане — все це може призвести до того, що працівники не хочуть іти до своїх жовтих начальників із проблемами — вони все одно махнуть рукою на них і на всі ці труднощі.

Запобіжник зелених начальників дуже витривалий, мабуть, аж занадто витривалий. Вони, зелені, часто взагалі не проявляють своїх емоцій, а це означає, що їх оточення не знає, про що зелені переживають. Це тому, що вони не хочуть обтяжувати нас своїми турботами, тож мовчать, а іноді дуже заглиблюються у сильні емоції. Вони нічого не демонструють, потрібно немало часу, щоб у їхній поведінці проявилися справжні емоції. Якщо ви запитаєте зеленого, як у нього справи, він напевно скаже щось позитивне. Однак це нічого нам не говорить про фактичний стан його справ. Проблема полягає в тому, що зелені занадто терплячі й толерантні, наприклад, до колег, які не показують результатів, а це, своєю чергою, може призвести до повного виснаження тих, хто по-справжньому працює.

Нарешті, маємо й синіх начальників. Багато хто сприймає їх як осіб без почуттів, що, звісно ж, зовсім не так. Чим більше рис синьої поведінки демонструє особа, тим більше така людина дотримуватиметься правил через страх, що до неї ставитимуться як до несерйозного балабола. Оскільки сині особистості зазвичай дуже добре контролюють свою міміку та мову тіла, нам взагалі важко побачити, що вони відчувають, наприклад, коли стикаються зі складним завданням. Натомість ми ззовні сприймаємо їхню поведінку як посилену потребу в контролі, наче існує тільки один правильний шлях для виконання конкретного завдання.

Інь і Янь

Кожен колір має свої очевидні сильні сторони, але також і типові слабкі місця. Тому ми повинні розглядати обидві частини одного цілого.

Щоб зробити аналіз переваг і недоліків кожного кольору справді цікавим, ми розглянемо їх на прикладі кольору вашого начальника. Можливо, ви все ще не здогадуєтесь, за яким типом їх класифікувати.

Спробуймо побачити, чи допоможе вам викладена на наступних сторінках інформація краще аналізувати поведінку начальства. У цьому разі знання справді означає силу, бо чим краще ви розумієте, як функціонують кольори, тим легше буде зрозуміти свою начальницю та її поведінку. Загалом, якщо йдеться про розуміння начальства, то ця навичка може бути вирішальною для вашої подальшої кар’єри.

Орієнтована на результат поведінка червоних альфа-начальників

Червоні начальники, як я вже казав, привносять багато енергії та драйву, але вони також цінують структуру й порядок. Вони люблять організовувати роботу в компанії, цінують дію і дуже швидко беруть на себе керівну роль. Роблять вони це без зайвих реверансів — усе відбувається просто.

Вони неприязні до безладу й хаосу, а їх керування — це контроль більшості процесів, особливо контроль того, над яким завданням працюють підлеглі. Під їхньою орудою встановлення мети та покладання цілей завжди буде чітким і зрозумілим. Ніхто не повинен вагатися, над чим їй чи йому зараз працювати. Нам треба рухатися вперед, і до того ж швидко. Їм подобається, коли інші також дотримуються високих стандартів, бо понад усе вони цінують результат.

Недоліки, якщо такі є?

Водночас… можливо, ви самі помітили, якщо працювали з червоним начальником, що ваша креативність сходила нанівець. Ви можете зовсім не мати мотивації ділитися пропозиціями та пропонувати ідеї, якщо начальство не буде це заохочувати й підтримувати. Або, якщо говорити прямим текстом: в тотальній критиці нічого приємного немає. Червоні начальники можуть створювати атмосферу, у якій працівники стають «усі як один», бо всі просто хочуть прилагодитися до начальника, деякі навіть одразу стають щодо нього в захисну позицію. Групова динаміка від усього цього потерпає, і начальник стає занадто домінантним у своїй поведінці. Ваша мотивація справді може суттєво знизитися, якщо вами керують тільки жорсткою рукою.

Жовті начальники з їхнім надихальним і легким стилем!

Жовті начальники привносять у колектив багато натхнення та заряджають усіх енергією. Ура! Вони забезпечують відмінний настрій, цінують влучний гумор і позитивні новини. Своїм позитивним «випромінюванням» та ентузіазмом вони спонукають свою команду до продукування нових ідей. Стиль керівництва жовтих є дуже інклюзивним — нехай усі долучаються! Вони зосереджуються на стимулюванні до великих справ і наснаженні до мрій і візій прекрасного майбутнього.

Тобто все — тільки позитив?

Ну, не зовсім. Може так статися, що ви не завжди будете в курсі, за якими правилами все відбувається. З одного боку, жовтий начальник може вжити неймовірно багато слів, щоб щось описати, але, з іншого боку, — він постійно змінює правила гри. Оскільки в нього нові капризи з’являються один за одним, ви та ваша команда можете наразитися на виклик (читайте — великі проблеми) — не загубитися у всьому, що відбувається. Іноді це призводить до того, що працівники просто здаються. Який сенс розробляти нову процедуру чи створювати новий продукт, якщо начальникові це буде не актуально вже за три тижні?

Безпечні обійми підтримки зелених начальників

Зелені начальники зосереджуються на вас і ваших колегах. Ви завжди відчуватимете, що зелений керівник про вас дбає. Він докладе всіх зусиль, щоб зібрати й згуртувати всіх довкола спільної системи цінностей чи спільного прагнення до якогось ідеалу. Важливо, щоб кожен знайшов своє місце в компанії. Зелені начальники завжди підтримують кожного й найбільше хотіли б, щоб усі проблеми розв’язували за взаємною згодою. Вони здобувають довіру іншим, бо з ними дуже легко працювати. Легко всім.

Це справді чудово!

Проте зелені начальники можуть бути дуже хаотичними в делегуванні. Їхній спосіб формулювання думки почасти виходить із припущення про те, що ви самі маєте з’ясувати, що вони насправді мають на увазі. Вони не завжди відчувають себе комфортно в ситуаціях, коли треба давати чіткі вказівки, тому часто висловлюються дуже туманно. Нема гарантії, що вони зможуть чітко вказати на мету, яку слід досягти. Вони сподіваються, що ви самі зрозумієте, яке нелегке завдання на вас чекає. Оскільки вони орієнтовані на стосунки, то більше дбають про добрі відносини на робочому місці, ніж про роботу, яка повинна виконуватися. Крім того, в разі конфлікту є ймовірність, що ваш зелений начальник просто відступиться. Конфлікти для них — дуже неприємна річ, вони їх усіма силами уникають. Час від часу треба буде щось не помітити й сховати під килим. Хто там знає, яка коса найшла на який камінь…

Крючкодерство синіх начальників, у яких усе — за правилами

Якщо ви любите аналізувати й ґрунтовно доколупуватися до всього, над чим працюєте, ви точно порозумієтесь зі своїм синім начальником. Сині начальники — це аналітики, які керують командою шляхом вивчення проблеми й подрібнення їх на складники. Вони стають експертами в розв’язанні проблем за умов, що питання, якими вони опікуються, їм цікаві. Їх спосіб позбутися проблем — розробити достатньо складний механізм їх розв’язання і за допомогою його ретельної реалізації досягти окреслених цілей. Вони добре виявляють компетентності інших і високо цінують професіоналізм. Те, що у вас добрі стосунки чи налагоджені з кимось відносини, навряд чи вразить таку людину.

Порядок і правила — я це люблю!

Однак залежно від вашого типу особистості ваш синій начальник може вам здаватися дещо замкненим у собі. Може навіть складатися враження, що він намагається триматися дистанційно. Можливо, ви навіть не зможете по-справжньому з ним познайомитися. Якщо стосунки з вашим начальником для вас важливі, ви будете розчаровані тим, як мало він розповідає про себе. Сині начальники також схильні «закопуватися» у власних проблемах чи завданнях, пов’язаних із роботою, і зовсім забувають, що їм треба керувати колективом. Зазвичай вони найкращі фахівці, а це може дуже непокоїти колектив.

Що ви матимете з того за звичайного робочого тижня?

Ми реагуємо на різну поведінку по-різному. Залежно від вашого кольору ви можете тією чи іншою мірою сприймати й «відчувати» свого начальника. Якщо ви — червоні, вас менше зачіпатиме й турбуватиме командно-наказовий стиль начальства. Якщо ви — жовті, вас може особливо не турбувати те, що ваш жовтий начальник починає кожне речення з «Я…». Якщо у вас переважає зелений колір, мабуть, ви вважатимете, що насправді це — добре, коли навколо вашого зеленого начальника нічого особливого не відбувається. Як людина синього кольору ви цінуватимете той факт, що ваш синій начальник сидить на роботі, як у машині: тримає руку на ручному гальмі й ногу — на педалі гальмування. До того ж все-таки слід мати на увазі, що все визначає конкретна ситуація.

Іноді навіть червоний начальник може спокійно сидіти й по-справжньому слухати. Все залежить від того, чи вдалося вам до нього достукатися.

Якщо зорі стануть правильно, навіть жовтий начальник на хвильку втримається від балаканини про себе й дозволить вам вставити кілька слів у розмову.

Певна невизначеність проблеми може примусити навіть зеленого начальника чітко висловити свою позицію. Коли таке трапляється, оточення зазвичай добре це бачить.

І якщо буде надано достатньо аргументів і доказів, навіть синій начальник відкриється для вас. Хто знає, можливо, ви дізнаєтесь, де він живе і чи є в нього діти.

Цим я просто хочу сказати, що правил без винятків не існує. Знову ж таки люди — складні істоти. Навіть якщо ваш начальник має риси, що характерні для певної поведінки, не варто ставити все на одну карту, передчуваючи, яким буде його наступний крок. Але за правильного підходу все стає набагато простішим.

Яку роль відіграє наш внутрішній інстинкт?

За останні двадцять років мене питали про це тисячу разів: чи правда, що начальники — це зазвичай червоні? Я не маю конкретної кількості, але, як кажуть, наявність червоної поведінки зростає з кожним рівнем в ієрархії компанії. Чи означає це, що червоні — найкращі начальники? Про це ми нічого не знаємо. Однак знаємо, що вони суттєво стійкіші до потужних ударів, ніж інші, і не відступають під тиском справжніх викликів. А це допомагає на шляху до вершини. Чи робить це з них хороших лідерів — це вже зовсім інше питання. Іноді — так, іноді — ні.

Однак найголовніше, до чого я прийшов, коли навчав своїх начальників і допомагав їм розвиватися, це те, що їхнє внутрішнє чуття, їхній інстинкт визначає, як вони впораються із завданнями, що стоять перед ними. Сам спосіб спілкування — не найважливіше, що відрізняє успішних людей від тих, хто є менш успішним як начальник. Натомість основне, що їх відрізняє, — усвідомлення того, що взагалі існують різні стилі спілкування. Чим більше начальник дізнається про себе і вивчить себе, тим краще він керуватиме іншими.

Я не бачу жодних коротких шляхів досягнення цього.

На підтвердження майже всього є дослідження. Начальники з розвиненим внутрішнім чуттям-інстинктом є вмілими комунікаторами, вони досягають найкращих результатів і завойовують довіру колег. Вони набагато ефективніші в керуванні командою, їм простіше зробити кар’єру. Вони мають вищу самооцінку, а їхні стосунки — як на роботі, так і зовні — функціонують набагато краще. Цікавий побічний ефект — вони брешуть менше, ніж інші начальники.

Тож чому б спершу не вибрати собі хорошого начальника, а не просто знайти свого роботодавця?