Мій бос — ідіот

Розділ 26. Як ви можете зібрати найкращу команду

Як начальник і керівник ви маєте дивитися трохи ширше й оцінювати своїх підлеглих не тільки за їх компетентностями. Формальна освіта ніколи не буде чимсь негативним, бо вона свідчить про здатність людини пізнавати різні речі. Навіть якщо справді важко найняти хороших працівників (принаймні станом на тепер, коли я пишу цю книжку), я можу вас запевнити, що ви вбережете себе від зайвого головного болю, якщо спочатку подумаєте про те, як ця конкретна людина — хлопець чи дівчина — що претендує на посаду у вашій компанії, впишеться в групу.

Мабуть, мені можна буде заперечити, якщо я скажу, що відповідна освіта й підготовка мають бути не єдиними чинниками в прийнятті на роботу. Однак правда полягає в тому, що з неправильними людьми у вашій команді ви нічого не досягнете — незалежно від того, які високі оцінки ви здобули у своєму університеті. Якщо група тріщить по швах через численні конфлікти, здібності окремих талановитих індивідів не матимуть ніякого значення. Якщо вам потрібна співпраця у вашій команді, ви маєте подумати про те, як ці люди діятимуть між собою. Яка користь із того, що кожна людина — експерт у своїй галузі, але вони гребують спілкуватися одні з одними?

Якщо ви попросите кількох людей об’єднатися в робочі групи для опрацювання певного питання, кому з них ви дозволите працювати разом? Очевидний ризик полягає в тому, що вони обиратимуть собі колег у команду за найбанальнішою ознакою — тих, хто їм подобається, а не за критерієм професійності чи найбільшої експертності.

Як начальник ви не можете просто сидіти й куняти у своєму кріслі. Ви повинні бути чутливими до цього.

Вони мають бути різними чи однаковими?

Теоретично найкраща група — це група, у якій ми маємо найбільше поєднання найрізноманітніших кольорів і рушійних сил. Чудова суміш ідей, навичок та різних поглядів у такому разі створюється природним шляхом. Динаміка стає максимальною.

Дещо спрощено можна сказати, що жовтий член команди придумує ідею, червоний каже «робімо це», зелений робить фактичну роботу, а синій оцінює в кінці, чи все зроблено там, як замислювалося

Так, я знаю, що це — дуже спрощена картина. Насправді все не так просто. Скажімо, у вас справді є група, у якій все ідеально збалансовано. В ній приблизно однакова кількість представників кожного кольору. Прекрасно! Тепер ви несете велику відповідальність. Як керівник групи ви повинні вміти працювати з усіма чотирма кольорами та з шістьма видами рушійних сил. Не кажучи вже про проходження чотирьох етапів розвитку працівників. Але про це — за мить.

Щодо рушійних сил, то, звичайно, було б простіше, якби всі в компанії прийшли до неї працювати з тих самих мотивів. Вони приходять на роботу для досягнення тих самих цілей, як і у їхніх колег, тому й не мають проблем із порозумінням один з одним. Звісно, за винятком ситуації, коли всі в компанії — люті індивідуалісти. У такому разі кожен працівник наполягатиме на тому, що тільки він вирішуватиме, що йому робити, і тоді ви можете тільки уявити, чим все закінчиться. Всі не можуть сидіти на місці водія та кермувати, принаймні точно не одночасно.

Це — складно.

Якщо ми говоримо тільки про кольори, то моя порада: намагайтеся зберігати різноманітність у групі так, щоб у ній були представлені різні кольори. Це рішення однозначно спрацює, і ви маєте пояснити це своїм підлеглим. Коли всі досить добре розуміють один одного, кількість розбіжностей і напруга в групі зменшується.

Звичайно, між деякими кольорами ми знайдемо природні точки дотику, подібно до того, як поєднання інших, вочевидь, породжуватиме труднощі. Деяким із них справді складно дати раду.

Розгляньмо докладніше, як це може бути.

Червоні барани

Команда, що складається тільки з червоних людей, однозначно не схожа на якусь команду мрії, принаймні не тоді, коли ми говоримо про командну роботу та досягнення консенсусу. Буде багато криків і самодурного командування; і навряд чи хтось відчує непереборне бажання слухати інших. Вони регулярно сперечатимуться, а ззовні всі бачитимуть, як від цієї групи в усі боки розлітаються уламки й осколки, як на війні.

З іншого боку, червоні добре розуміють один одного. Тут усі поділяють такий підхід: менше балачок і давати більше газу. Потреба компанійські проводити час разом під час перерви на каву в принципі відсутня, їм начхати, як на вихідних розважаються їхні колеги. Значення має тільки робота.

Червоні особливо не засмучуються, якщо у їхній групі вибухає сварка. Адже конфлікти — це просто інший спосіб спілкування. Червоному абсолютно не видається дивним те, що він може волати як скажений на свого колегу й надалі підтримувати з ним дружні стосунки. Адже йдеться про справи. Це жодною мірою не впливає на їхні стосунки загалом.

Вочевидь, скомпонувати робочу групу тільки з червоних персонажів — не найкраще рішення. Звичайно, якщо ви не хочете, щоб ця група наздогнала й перегнала всіх інших. Тоді червоні боротимуться із суперниками по-справжньому. Вони серйозно налаштовані тільки на перемогу.

Жовтий принцип: «насолоджуйся життям»

Абсолютно жовта команда — що ви про це скажете? Серйозно, чи може щось бути кумеднішим? Киньте п’ятьох жовтих людей в одну кімнату й гримніть дверима. Зайдіть до них через кілька годин і поцікавтесь, як у них справи. Їхня відповідь?

Просто супер! Ми в страшенному ентузіазмі, нам тут неймовірно класно!

Вони зрозуміють один одного на сто відсотків, у цьому можете навіть не сумніватися. Всі в групі усвідомлюють важливість побудови стосунків і створення приємної та невимушеної атмосфери. Однак якщо ви запитаєте, хто все записує чи хто веде протокол зборів/роботи їхньої команди, ви побачите напрочуд здивовані обличчя. «Записувати? Ні, ні, ми так не працюємо».

Група, що складається тільки із жовтих індивідів, мабуть, не є оптимальним рішенням. Звичайно, вони накидають ідей, які облетять усіх по всій окрузі, але вони не зможуть згадати, куди поклали власні папери. І забудьте про саму ідею аналізу ризиків. Тут ми говоримо про візії майбутнього космічних масштабів, а таким грандіозним планам нічого не може стати на заваді. Питання про те, хто ж утілить ці всі плани в життя, оповите туманом.

Гаразд, якщо у вас у групі тільки жовті, ви можете побити світовий рекорд найприємнішої атмосфери, але вам доведеться разом із цим «досягненням» мати справу з нескінченою балаканиною та напрочуд невеличкою кількістю професійно виконаної роботи. Ці хлопці й дівчата з легкістю починають різноманітні проєкти, але довести їх до кінця їм страшенно важко. І нудно. Для цього потрібно щось інше.

Зелені — працьовиті мумі-тролі

Я постійно кажу, що зелені із самого початку налаштовані на співпрацю. Це, так би мовити, їхній базовий режим роботи, за замовчуванням. Тоді що, найкраща команда повинна складатися тільки із зелених людей, хіба ні? Зрештою, вони прагнуть до співпраці та згоди, не хочуть нічого, крім того, щоб усі з усім погоджували й думали однаково. Може, це — команда вашої мрії?

Однак подумайте ще раз.

Якщо всі справді будуть з усім погоджуватися й думати однаково — що буде з груповою динамікою? А хто ж задасть групі перший поштовх уперед? Маленькі, приязні зелені хлопчики та дівчатка думатимуть тільки так: «Хто я такий, щоб командувати іншими? Сподіваюся, що хтось інший візьме на себе цей тягар, і мені не доведеться робити це самому». А якщо так будуть думати всі?… Ви знаєте, що станеться? Абсолютно нічого.

Існує ризик, що внаслідок потенційних розбіжностей у поглядах початок більшості речей весь час відкладатиметься. А вам буде цікаво, що ж насправді відбувається. Хоча так, треба визнати, що зелені чудово розуміють один одного. Вони почуваються добре у своєму невимогливому товаристві. Повільно та спокійно вони пливуть… прямо до прірви.

Сині буквоїди

У нас ще залишилася синя група. Це — фундаменталістське угрупування, у якому панує така тиша, що аж вухо ріже. Все в ній буде надзвичайно ретельно сортуватися й документуватися, вони нічого не залишають на поталу випадку. Вони не пробачають жодних помилок, омріяна синя досконалість — ось вона поруч, просто за рогом.

Можливо, це і є найкраще альтернативне рішення, що замінить групову динаміку. Принаймні ви можете очікувати ідеальних результатів кожного разу.

За винятком однієї деталі: сині ніколи нічого не закінчують. Ці фундаменталісти плануватимуть усе до 3000 року. Весь час з’являтимуться нові деталі й обставини, які треба взяти до уваги, які, зрештою, потрібно враховувати, наступний ризик, який треба оцінити, та ще один документ, який варто взяти на обробку.

Навіть якщо синій працівник чудово розуміє педантичність своїх колег, навіть якщо кожен із них любить деталі понад усе, і навіть якщо вони не втягують один одного в незручні чуттєвості на кшталт розмови про сім’ю, нічого хорошого з цього не вийде. Така команда ніколи не просунеться далі першого блоку робочого плану.

Гірше: вони навіть не вдягнуть взуття, не кажучи вже про те, щоб стати на стартову лінію перед забігом.

Добре, я второпав: різноманітність — це добре

Так, це справді добре. Завдяки цьому ваш колектив матиме набагато більше вимірів і, напевно, більше думок, ніж зазвичай. Я дуже рекомендую вам подумати над тим, яким має бути ідеальне поєднання кольорів саме у вашій команді. Найбільша помилка, якої ви припускаєтесь, це покладання на свою чуйку. Існує маса способів ускладнити відбір персоналу, і не всі вони хороші. Важливо, щоб ви ретельно й свідомо добирали своїх працівників.

Одна з найпоширеніших помилок, якої припускаються недосвідчені начальники, це приймання на роботу людей, які їм подобаються. Бо що ж нам інстинктивно подобається? Правильно: люди, схожі на нас. Він просто точно чудова людина, бо він — такий самий, як і я! Існує ризик того, що група поступово стане небезпечно однорідною.

Сказавши все це, я хочу наголосити, що різні кольори по-різному працюватимуть один з одним. Оця схема досить просто пояснює можливі варіанти:

Мій досвід показує, що людям легше достукатися один до одного по горизонталі, ніж по вертикалі. Здається, що ми почуваємося комфортніше з людьми з тим самим, як і в нас, типом поведінки за виміром «інтроверт — екстраверт», ніж за виміром орієнтації на стосунки чи на завдання. Причини цьому можуть бути предметом дискусії. Мабуть, ідеться про енергію. Зелені та сині віддають перевагу повільнішому темпу, що дає їм енергію щодня, тоді як жовті та червоні більше цінують активність.

Як ви, мабуть, уже зрозуміли, є кілька проблемних комбінацій — ідеться про стосунки по діагоналі. Синій і жовтий, червоний і зелений. Тут нема нічого дивного.

Моя основна порада: якщо ви справді прагнете мати збалансовану групу з хорошою внутрішньою динамікою, зосередьтеся на тому, щоб забезпечити в групі представленість якомога більшої різноманітності кольорів. Звичайно, не жертвуйте якістю персоналу, тобто освітою та досвідом людей. Основне завдання — досягти збалансованості кольорів у групі.

Коли ви це зробите, то майте на увазі, що більш різноманітна й повноцінна група стане ще більшим викликом для вас як для керівника. Вам потрібно буде вдосконалити свої індивідуальні навички роботи з кожним кольором.