Мандрівки серця

— жниця поденна.

Тяжка моя нива.

За ціле життя я не вижну її.

Але запитайте —

чим я щаслива?

Припливом снаги дивовижної.

Хай спека обпалить. І злива оплаче.

І стомлені руки заниють вві сні...

Я — жниця довічна.

Працюю терпляче.

За радість труда.

І за тисячний сніп.

У мене в руках благодатна напруга.

Нап’юся води,

розігнуся на мить —

невижата смуга,

      невижата смуга

достиглим колоссям на вітрі бринить!