Мандрівки серця

Буває розум — як горіння горна,

як спалах дня,

як пінисте вино.

А в нього розум — як повільні жорна,

що довго перемелюють зерно.

Він не любив азарту, ані риску

раптових геніальних озарінь.

І не було захопленого блиску

в його очах, —

     а тільки думи тінь.

Напружено,

     спохмурено

          і сумно

в руках тримав перипетії гри.

І витримці запеклій важкодума

здавались найблискучіші майстри.

І в результаті досвіду, і вміння,

і перемог, що дивували світ,

на нього опустилось озаріння —

він винайшов,

     він сотворив гамбіт.

Актор не вірить так в своє призвання,

ханжа не вірить в боже битіє,

дикун не вірить в силу заклинання,

як Стейніц вірив в дітище своє!

Воно для нього — вимріяна казка,

вершина мислі і душі політ...

В житті найпершу Стейніцу поразку

приніс його улюблений гамбіт.