Мандрівки серця

Розбуди мене, розбуди,

мені сниться холодний сон,

що навколо — вічні льоди,

крижаний зимовий полон.

Білі палаци крижані,

кришталеві грати колон...

Крижаніє серце в мені,

віддається зимі в полон.

Одвикає від літа знов,

забуває знов про тепло,

бо коли проходить любов,

значить, зовсім її не було.

Замітає її сліди

білий сніг між білих колон...

Розбуди мене, розбуди!

Мені сниться холодний сон.