Мандрівки серця

Сон лісний

прийшов до мене в хату.

Став на стіл. Із склянки воду п’є...

Все гаразд.

Я добре буду спати,

коли сон у мене в хаті є.

Я не знаю, правда, що присниться:

ще пелюстки згорнуті у сну,

ніби зберігають таємницю —

як я тяжко ждала цю весну.

Як стогнали сосни на морозі,

як не спали верби по ночах,

як ліси шуміли в передгроззі,

як берези падали на шлях!

...Сон весняний

з падолисту виринув,

волохатий, синій, теплий сон.

Сосни сплять, щасливо, втихомирено

прихилившись кронами до крон.