Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

414

11. Тимошенко Сергій Прокопович (1881–1950) — український громадсько-політичний діяч, за фахом — інженер-архітектор. Народився на Чернігівщині, освіту набув в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі. З 1903 р. — член РУП, згодом — УСДРП. Працював архітектором у Ковелі, дирекції Південно-Західної залізниці у Києві, на будівництві Південно-Донецької залізниці. У 1917 р. — член УЦР, заступник голови харківського губернського виконавчого комітету, харківський губернський комісар. В 1919 р. — інспектор Міністерства шляхів сполучення УНР, 1919–1921 рр. — міністр шляхів сполучення УНР в урядах І. Мазепи, В. Прокоповича й А. Лівицького. Учасник Другого Зимового походу. У 1923 р. оселився в ЧСР, був обраний доцентом, 1925 р. — професором Української господарської академії в Подєбрадах. У 1928–1929 рр. був ректором академії, з 1930-х роках мешкав у Луцьку, де очолював Товариство ім. Петра Могили та Честнохресне братство на Волині. Голова Волинського українського об’єднання, депутат Варшавського сейму і Сенату. У 1940-х роках мешкав у Німеччині та СІЛА. Помер у Каліфорнії (СИТА). Автор проектів церков, лікарень, гімназій, електростанції тощо.