Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

429

26. Голубович Всеволод Олександрович (1885–1939) — український громадсько-політичний і державний діяч. Народився в Подільській губернії в сім’ї православного священика. Освіту здобув у духовній семінарії та Київському політехнічному інституті. З 1903 р. — член РУП, згодом — УПСР. Працював спочатку на Південній залізниці, згодом — начальником відділення водних, шосейних та грунтових шляхів Румунського фронту. У 1917 р. — член ЦК УПСР, УЦР та Малої ради. 27.07.1917 р. — генеральний секретар шляхів сполучення, з листопада — генеральний секретар торгу і промисловості УНР. Депутат Всеросійських і Українських установчих зборів. Голова української делегації на Мирних переговорах у Бересті-Литовському (28.12.1917 — 15.01.1918 р.). 18.01.1918 р. — голова Ради Народних Міністрів УНР і міністр закордонних справ. 29.04.1918 р. заарештований німецькою військовою владою. У 1921 р. засуджений радянською владою ут. зв. «справіЦКУПСР», у 1931р. — усправіт. зв. «Українського національного центру». Помер у Ярославській тюрмі.