Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

535

133. Россіневич Микола (1893-?) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. Народився в м. Ніжин на Чернігівщині. Закінчив Чугуївське військове училище, штабс-капітан російської армії, учасник Першої світової війни. З весни 1918 р. на військовій службі в українській армії. За Гетьманату 1918 р. — начальник учбової сотні 26-го Козелецького полку 9-ї дивізії 5-го Чернігівського корпусу. З лютого 1919 р. обіймав різні посади в Окремій Запорізькій ім. С. Петлюри бригаді: помічник начальника оперативного відділу, старший значковий, начальник штабу бригади. У травні-червні 1919 р. — в. о. командира бригади, з червня — начальник інспекторського відділу управління вартового отамана штабу Запорізької групи Армії УНР. З квітня 1920 р. — старшина 6-ї стрілецької дивізії Армії УНР, старший ад’ютант штабу 17-ї стрілецької бригади дивізії, згодом — начальник мобілізаційного відділу штабу дивізії. Наприкінці 1920 р. інтернований у польських таборах. На еміграції мешкав у Празі, де очолював філію Товариства запорожців. Активник діяч українського гетьманського руху.