Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

476

74. Діяченко (Дяченко, Дьяченко) Петро (1895–1965) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Народився на Полтавщині. Військову службу розпочав, навчаючись у Оренбурзькій школі прапорщиків. У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті. З початком революції 1917 р. — прихильник УЦР та учасник українізації у фронтових частинах. З грудня 1917 р. — у розпорядженні генерального секретарства військових справ УНР. У березні 1918 р. вступив до 2-го Запорізького пішого полку, у складі якого брав участь у поході на Крим. Улітку 1918 р. очолив 2-гу сотню кінного дивізіону Запорізького корпусу, згодом — командир Республіканського кінного дивізіону — «чорношличників». Учасник Першого Зимового походу. В еміграції сприяв улаштуванню своїх найкращих кіннотників до польської армії. У 1928 р. був прийнятий до 15-го Познаньського уланського полку, де прослужив 11 років. Закінчив Польську академію Генштабу. Брав участь в обороні Варшави під час Другої світової війни. Після окупації німцями Правобережної України — начальник Поліської Січі в містечку Клесово. Брав участь у роботі ДЦ УНР в екзилі та формуванні дивізії СС «Галичина», де він командував 30-м полком протягом 1944–1945 рр. По війні виїхав до США.