Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

532

130. Юнаков (Юнаків) Микола Леонтійович (1871–1931) — український військовий діяч, генерал-полковник Армії УНР. Народився на Харківщині у родині військового. Навчався в кадетському корпусі, потім — у Павловському військовому училищі в Петербурзі, Миколаївській академії Генштабу. У роки Першої світової війни воював на Південно-Західному фронті. З 1916 р. — генерал-лейтенант російської армії. Підтримав український національний рух, сприяв українізації військових частин. У період Української Держави очолював Головну шкільну управу 2-го генерал-квартирмейстерства й Комісію з утворення військових шкіл та академій Генштабу. Директорією УНР призначений помічником головного інспектора Армії УНР, очолював Головну шкільну управу Міністерства військових справ, у серпні 1919 р. — начальник штабу Головного отамана об’єднаних українських армій УНР і ЗУНР. У 1920 р. призначений військовим радником Української дипломатичної місії у Варшаві. На початку 20-х перебував у Тарнові, був радником військового міністра, військовим міністром, членом Вищої військової ради УНР при Головному отамані, Ради Українського Центрального комітету в Польщі, очолював Українське військово-історичне товариство в Польщі. Помер і похований у Тарнові.