Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

418

15. Махно (Махненко) Нестор Іванович (1888–1934) — провідник анархістського селянського повстанського руху Півдня України в добу національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Народився в селянській родині на Катеринославщині. Одержав неповну початкову освіту. З 1906 р. належав до організації анархістів-комуністів «Спілка бідних хліборобів». За участь в експропріаціях державного майна для партійних цілей засуджений на довічну каторгу. У 1917 р. повернувся на батьківщину, де розпочав власні «соціалістичні» перетворення та організацію селянських військових загонів на зразок місцевої самооборони. Виступив проти влади гетьмана П. Скоропадського та німецької військової адміністрації, завдяки чому отримав широку підтримку серед селянського населення. Невдовзі почав військові акції проти Армії УНР та денікінських загонів на боці більшовиків. Однак незабаром виступив проти радянської влади, не сприйнявши «воєннокомуністичні» заходи. У період денікінської окупації України створив і очолив 80-тисячну Революційну повстанську армію України (махновців). У 1920 р. уклав угоду з більшовиками про спільну боротьбу проти армії П. Врангеля. Після закінчення військової операції радянська влада розпочала масове знищення махновців. Протягом 1921 р. продовжував боротьбу з Червоною армією, але в серпні змушений був емігрувати до Румунії. Згодом мешкав у Польщі, Німеччині та Франції.