Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості

70. Не діліть усе на погане й хороше

Йдеться про компроміс

Якщо бачити лише чорне та біле, губиться краса сірого.

Буддизм — надзвичайно «терпима» релігія.

Буддисти не ділять усе на чорне та біле. Деякі речі білі, деякі чорні, а між ними є різноманітні відтінки сірого. У серці буддизму — неупереджений дух, це тісно пов’язано з тим, як релігія укорінилася в Японії.

Із давніх-давен у Японії сповідували синто[6], та одного разу сюди з Китаю «прийшло» буддійське вчення. Замість того щоб протиставляти синто буддизмові, японці вирішили, що ці дві релігії можуть співіснувати.

Згідно з концепцією «гонджі суіджаку», боги синто є проявом буддійських божеств, котрі утворюють єдине ціле. Це втілення божества зветься «ґонґен», саме йому поклоняються в місцевих синтоїстських храмах.

На перший погляд може здатися, що подібне вірування ні до чого не зобов’язує, але саме воно є відмінним прикладом японської мудрості. Це компромісний спосіб змусити дві сторони мирно співіснувати.

Не треба ділити все на «правильне» та «неправильно», чорне чи біле.

Замість того щоб примикати на той чи на інший бік, доцільно пошукати компроміс; це — найкращий вихід.